УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

Кабінет пацієнта
Будь-ласка авторизуйтесь або зареєструйтесь
Телефони гарячих ліній
Урядова
1545
Міністерство охорони здоров'я
0-800-801-333
Тернопільська ОДА
097 828-75-27
Управління ОЗ Тернопільської ОДА
0352 52-10-71
0352 25-48-76
Новини
09:36, 07 грудня 2018
Наприкінці жовтня Міністерство охорони здоров'я України зробило дуже важливий крок для запровадження системи трансплантації в Україні. Розпочалися закупівлі послуги для розробки Єдиної державної ..
08:55, 07 грудня 2018
Інформаційний медичний вісник листопад 2018
всі новини

Безпека харчування немовлят та дітей грудного віку.

Безпека харчування немовлят та дітей грудного віку
ДЕПАРТАМЕНТ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ


м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, e-mail: admin@oblzdrav.gov.te.ua

Харчування - це один з найважливіших, найскладніших, загадкових біохімічних процесів, що відбуваються у живих організмах флори та фауни. Воно забезпечує ріст і розвиток організмів, адаптацію їх до змін навколишнього середовища, опірність до дії негативних чинників, репродуктивну функцію. Харчування - основа основ, що забезпечує існування живих організмів, їхню життєдіяльність. Тому все, пов'язане з процесом харчування - від пошуку джерел поживних речовин до їхнього засвоєння, - генетично закріплене, а, значить передається по спадковості.

У абсолютної більшості живих організмів планети Земля наявні мікроелементи, молекули, сполуки молекул у вигляді білків, жирів та вуглеводів, вітамінів, ферментів, гормонів. З них побудовані клітини, тканини, органи, системи органів та організм у цілому, вони забезпечують його діяльність. Чим простіший організм, тим менший набір тих чи інших сполук, що входять до його складу, тим простіший процес обміну речовин.

Особливою складністю відрізняється обмін речовин у тварин, а тим більше - в людини. Це пояснюється тим, що окрім природно обумовлених та генетично закріплених різноманітних процесів, пов'язаних з обміном речовин, значна частина сучасних людей перетворила харчування на одне з джерел насолоди, чого не передбачено Природою. А коли порушуються закони Природи, рано чи пізно людина розплачується за це частиною свого здоров'я та, нерідко, життям.

Відповідно до законів Природи (генетично зумовлених фізіологічних процесів), процес харчування, його кількісний та якісний склад характерний для кожної вікової групи. Якщо в період росту й активного фізичного розвитку значна частина засвоєних організмом речовин використовується для "будівельної" мети, компенсацію енерговитрат (діти постійно рухаються), то з віком, коли ріст і фізичний розвиток завершилися, вони використовуються для підтримки енерговитрат на оптимальному рівні (а саме: як на забезпечення життєдіяльності власне організму, так і виконання ним роботи, професійної діяльності). За нормальних (фізіологічних) умов кількість та якість харчових продуктів, з розрахунку на виділення ними енергії, повинна бути у розумному співвідношенні. Оптимально, коли вжиті протягом доби харчові продукти були повністю використані на покриття енерговитрат. Якщо таке співвідношення порушується, організм відкладає надлишки речовин у вигляді збільшення кількості жирової тканини та об'єму кісток. Ці накопичення, зрештою, є причиною багатьох хвороб, тобто становлять небезпеку для життєдіяльності людини. Тому й сьогодні справедливі слова лікаря Гіппократа: "Якщо людина захворіла, необхідно змінити харчування, якщо це не допомогло -змінити спосіб життя"...

Які ж основні вимоги щодо харчування людини?

Харчування повинно бути:

  • збалансованим, тобто забезпечувати необхідне співвідношення білків - жирів - вуглеводів (заокруглено 1-1-4);
  • повноцінним, тобто окрім білків, жирів та вуглеводів у харчових продуктах повинні бути майже всі мікроелементи, різноманітні вітаміни, клітковина, вода;
  • раціональним - це означає відповідне сприймання їжі: вранці (на сніданок) - 20-25%, в обід -45-50%, на вечерю - 20-25%. По 5% загальної кількості їжі може бути використано у вигляді другого сніданку, полудника чи підвечірка, що буде залежати від віку людини, стану її здоров'я (чим вона менша -тим частіше необхідно давати їсти);
  • енергоємним - забезпечити витрати енергії організмом протягом доби;
  • смачним (апетитним) - для збудження виділення необхідних ферментів залозами слизових оболонок шлунка, дванадцятипалої кишки, тонкої кишки, товстої кишки, а також печінкою та підшлунковою залозою.

Враховуючи важливість харчування для людини, було створено інститути харчування, де вивчаються різнобічні впливи як самого процесу харчування на організм людини (звідси - наука дієтологія), так і окремих харчових продуктів чи їхніх складових. Оскільки в більшості випадків виникають проблеми з харчуванням немовлят та дітей грудного віку, ми розглянемо ті з них, що безпосередньо залежать від матері.

Що є природним стимулом для пошуку джерел харчування, відповідних харчових продуктів, їхньої кількості та якості? Безумовно -відчуття голоду.

З фізіологічних позицій, в основі формування відчуття голоду лежить нестача в організмі необхідних речовин для забезпечення процесів росту, розвитку, енерговитрат. Спрощено це має такий вигляд: в організмі є так звані аналізатори. Вони складаються із чутливих нервових закінчень, які сприймають подразнення та сигналізують у підкіркові центри про кількість тих чи інших необхідних мікроелементів, сполук. З підкіркових центрів (рівень несвідомого) інтегрований сигнал надходить до відповідної ділянки кори головного мозку, де формується відчуття (рівень свідомого) у вигляді відчуття спраги - це інтегрований сигнал про нестачу в організмі води. Якщо у корі головного мозку немає усвідомленої інформації про зниження кількості конкретних мікроелементів чи сполук, тоді у людини формується бажання (з'їсти щось таке і шляхом проб нарешті знайти харчовий продукт, де містяться необхідні для організму мікроелементи). Якщо цей сигнал чітко сформувався, тоді людина уже знає і скаже що їй необхідно з'їсти. Дитина розв'язує подібні проблеми дуже просто, тобто на рівні тварин - інтуїтивно. Наприклад, у період активного росту організм дитини потребує значно більше кальцію і фосфору, вона знаходить ці елементи в крейді, яку дитина починає гризти чи облизувати. Але подібні поведінкові реакції ми спостерігаємо у дітей, які вже мають можливість рухатися, тобто після річного віку. А як же реагують немовлята (період -перші 10 днів після народження) або діти грудного віку (від 10 днів -до 1 року), коли ще не сформувався мовний апарат, друга сигнальна система ще тільки розвивається?

Від Природи дитина має комплекс безумовних рефлексів, які забезпечують їй виживання, у тому числі і в ці два періоди. З-поміж них: хапальний рефлекс (що потрапило до рук, дитина тягне до рота), ссання, повороти голівки на запах материнського тіла, чим забезпечується пошук молочної залози, рухи рук та ніг імітують пошук їжі. Якщо ж не досягається мета, дитина починає плакати, до того ж плач буде характерний - на голод.

Мати підсвідомо, інтуїтивно, зазвичай, вловлює слуховим аналізатором характерний "голодний" плач, сигнал надходить до підкіркових центрів матері, які автоматично вмикають процес активного накопичення та виділення молока з грудних залоз. А в корі головного мозку матері формується свідоме відчуття годування дитини.

Мати повинна усвідомлювати, що дитина прокинеться тільки за появи голоду. Це спрацьовує безумовний рефлекс виживання. Така ситуація виникає тоді, коли через 1,5-2 години після годування дитина просинається з жалібним плачем від голоду. Це є певністю, що молоко, яке виссала дитина, було збіднене білками, жирами, вуглеводами, іншими словами - воно було "як вода". Таке молоко не забезпечило потреби дитячого організму і в наслідок цього дитина прокинулася раніше.

Вихід із подібних ситуацій - розумний, усвідомлений, індивідуальний підхід до дитини з постійним контролем за кількістю та якістю спожитого молока.

Режим годування дитини.

В домашніх умовах, як і пологовому будинку, потрібно рекомендувати матері додержуватись вільного режиму "за бажанням дитини". Додержання такого режиму з більш частим грудним годуванням, в тому числі в нічні години, забезпечує циклічність випорожнення молочних залоз і стимулює вироблення пролактину, є одним із важливих факторів стимулювання і правильного формування лактації в перші тижні та місяці після пологів.

В період становлення лактації частота годування грудьми матері може досягати 8—12 разів на добу. Але вже до кінця періоду новонародженості, коли у матері встановлюється достатня лактація, а дитина спроможна в кожне годування висмоктувати необхідну кількість молока, у неї встановлюється свій власний індивідуальний режим годування — 6—7 разів на добу, тобто через 3—3,5 години.

В нормі кількість грудного молока у матері збільшується відповідно до збільшення потреб дитини в молоці. Максимальна кількість грудного молока виділяється між 10—20 тижнями після пологів.

Якщо мати скаржиться на надмірну кількість годувань, при консультуванні треба з'ясувати причину цього і надати матері практичну допомогу.

Між тим потрібно переконати жінку, що зайве прикладання до грудей ні в якій мірі не зашкодить дитині, оскільки біля материнських грудей вона не тільки вгамовує свій голод, а й заспокоюється і отримує моральну насолоду та почуття захищеності, що особливо важливо при неспокої дитини у зв'язку із кишковими коліками, змінами в оточенні та іншими ситуаціями, які засмучують дитину.

Тривалість кожного годування — цілком індивідуальний показник. В середньому одне годування триває 15-30 хвилин, при цьому за перші 5—7 хвилин дитина висмоктує приблизно 80 % молока, а протягом іншого часу — досмоктує його та отримує задоволення від смоктання. Якщо тривалість годування занадто мала (до 5 хвилин) або надмірна (більше 30 хвилин), це свідчить про порушення в процесі годування, які потребують з'ясування їх характеру та допомоги з боку медичного працівника.

Недостатня секреція молока — одна з основних причин переведення дитини на штучне вигодовування. Тому важливим є вміння медичного працівника правильно оцінити лактаційну функцію жінки і допомогти їй налагодити повноцінну лактацію.

Ситуація, коли дитина отримує недостатню кількість молока, може виникнути на будь-якому етапі — в пологовому будинку в перші дні після народження дитини (особливо, якщо нормальне становлення лактації було порушене з якихось причин — ускладнення пологів та післяпологового періоду, важкий стан новонародженого тощо), а також на етапі дитячої поліклініки у разі виникнення лактаційного або голодного кризу.

Лактаційний криз.

Під лактаційним кризом розуміють тимчасове короткочасне зменшення кількості молока, яке виникає без явної видимої причини. Основою лактаційного кризу є порушення у гормональній системі жінки, які пов’язані з періодичністю гормональної регуляції лактації, у сполученні з підвищенням рухової активності жінки та інтенсивним ростом немовляти.

Лактаційні кризи виникають на 3—6 тижні, 3, 4, 7 і 8 місяцях лактації, їх тривалість в середньому становить 3—4 дні, вони носять цілком зворотній характер і не являють собою небезпеки для здоров'я дитини. У деяких жінок в динаміці лактації такі лактаційні кризи виникають кілька разів.

Голодний криз — ситуація, коли у зв'язку із інтенсифікацією процесів росту дитини в окремі періоди її розвитку об'єм молока, яке виробляється молочними залозами матері, не відповідає потребам дитини. Частіше голодний криз виникає на 4-ому тижні, а також на 3, 7, 12 місяцях лактації.

Як і лактаційний криз, це явище також зворотне, і за умов правильної тактики молочні залози матері відповідають на підвищену потребу в молоці збільшенням його продукції.

Для успішного подолання кризів необхідне дотримання такої тактики:

  • обов'язкове інформування матері—годувальниці (вже при першому консультуванні) про можливість виникнення таких кризів для спокійного сприймання жінкою тимчасового зменшення кількості молока;
  • пояснення матері, що для подолання кризу необхідно своєчасно тимчасово збільшити кількість прикладань дитини до грудей (до 10—12 разів на добу);
  • знову ввести нічне годування;
  • обов'язково перевірити правильність техніки годування;
  • налагодити відповідний відпочинок і сон матері, залучити для допомоги в цей період родичів матері-годувальниці.

При такій тактиці досить швидко ( за 3—4 дні) збільшується продукція молока. Разом з тим, якщо мати не підготовлена до такої ситуації, то при перших ознаках зниження лактації вона (навіть без призначення лікаря-педіатра) спробує додати дитині докорм сумішшю.

Для того, щоб допомогти жінці, яка звернулася із скаргою на недостатню кількість молока і голодування дитини, консультант, в першу чергу, повинен з'ясувати такі питання:

  • дійсно дитині не вистачає материнського молока чи так здається матері;
  • голодування дитини пов'язане з недостатнім надходженням молока дитині при нормальній лактації у матері чи із зниженням секреції молока у жінки, яка годує.

Ознаки того, що дитина отримує недостатню кількість грудного молока достовірні

• Недостатнє збільшення маси тіла

Менше 500 г за 1 місяць або 125 г за   1 тиждень

• Виділення незначної кількості концентрованої сечі

Рідке сечовиділення (менше, ніж 6 разів на добу). Сеча інтенсивно жовтого кольору, з різким запахом

  • великі інтервали між годуваннями;
  • не досить тривалі годування грудьми;
  • пізній початок грудного годування;
  • застосування пустушок та пляшечок для догодовування;
  • введення прикорму і допоювання.

Мати: психологічні чинники

  • фізична втома;
  • недостатня впевненість;
  • хвилювання, стресова ситуація;
  • негативне відношення до грудного вигодовування;
  • негативне відношення до дитини.

Мати: стан

  • екстрагенітальна патологія;
  • застосування контрацептивних засобів, діуретиків;
  • вагітність;
  • вживання алкоголю, наркотиків, паління;
  • голодування;
  • затримка часточки плаценти (рідко);
  • недостатній розвиток молочних залоз (дуже рідко).

Дитина: стан

  • хвороба;
  • аномалія розвитку.

Залежно від результатів консультування медичний працівник повинен вирішити, яку саме допомогу потребує жінка в цій конкретній ситуації.

Надання допомоги може відбуватися за такими напрямами:

  • Допомога матері, яка вважає, що у неї недостатньо молока;
  • Допомога матері, дитина якої отримує мало молока при нормальній його секреції;
  • Допомога матері при зниженій секреції молока.

Допомога матері, яка вважає, що у неї недостатньо молока:

1. З'ясувати причину хибної думки матері про недостатню кількість молока:
з'ясувати відношення жінки, її чоловіка та інших членів сім'ї до грудного вигодовування; оцінити фізичний розвиток дитини, стан її здоров'я;
оглянути молочні залози матері, оскільки невеликий розмір грудей може бути причиною недостатньої впевненості; оцінити грудне годування.
2. Формувати впевненість та надавати допомогу:
прийняти нейтральним чином думку матері, не висловлюючи критики і не погоджуючись з нею; похвалити за все те, що мати робить правильно (за те, що годує грудьми; за те, що правильно прикладає дитину до грудей; за те, що годує дитину за її потребою тощо; похвалити дитину за те, що добре розвивається на грудному вигодовуванні); надати практичну допомогу, якщо в цьому є потреба;
дати доцільну інформацію про грудне вигодовування і особливості поведінки дитини; запевнити жінку у її спроможності успішно годувати дитину грудьми (у некритичній формі); якщо думка матері про недостатню кількість молока пов'язана з іншими причинами (дитина багато плаче, дитина відмовляється від грудей тощо) пояснити матері, як вона може їх усунути; якщо в цьому є потреба, запросити для бесіди інших членів сім'ї.

Допомога матері, дитина якої отримує мало молока при нормальній його секреції:

1. З'ясувати причину, з якої дитина отримує мало молока при нормальному об'ємі лактації у матері:
з'ясувати ставлення жінки до грудного вигодовування;
оцінити фізичний розвиток дитини, стан її здоров'я;
оцінити настрій та емоційний стан матері, стан її здоров'я, оглянути молочні залози; з'ясувати режим та техніку годування дитини; спостерігати грудне годування та оцінити його;
запитати про допоювання дитини, догодування, застосування штучних імітаторів соска — пляшечки з сосками, соски—пустушки.
2. Формувати впевненість та надавати допомогу:
прийняти нейтральним чином думку матері, не висловлюючи критики і не погоджуючись з нею; похвалити за все те, що мати робить правильно (наприклад, за те, що годує грудьми; за те, що правильно прикладає дитину до грудей; за те, що годує дитину за її потребою, тощо); запевнити жінку у її спроможності успішно годувати дитину грудьми (в некритичній формі); при необхідності — запросити для бесіди інших членів сім'ї.

Залежно від причини дати доцільну інформацію та надати практичну допомогу :

  • при неправильній техніці годування та неефективному смоктанні — в доступній формі пояснити механізм смоктання, навчити матір правильно прикладати дитину до грудей та впевнитися, що вона може самостійно зробити все правильно;
  • якщо мати дає дитині смоктати обидві молочні залози в кожне годування (може скластися ситуація, що дитина буде голодною, оскільки отримує недостатню кількість "жирного" пізнього молока) — дати інформацію про склад грудного молока, запропонувати змінити техніку годувань дитини;
  • при великих інтервалах між годуваннями, відсутності нічних годувань, недостатній тривалості годування — пояснити, яким повинні бути режим годування дитини, частота та тривалість годувань;
  • при утрудненні виділення молока — пояснити механізм виділення молока, навчити жінку стимулювати рефлекс окситоцину, навчити чоловіка або інших членів сім'ї прийомам масажу;
  • при зниженні активності смоктання дитини у зв'язку із допоюванням або введенням прикорму — переконати в недоцільності допоювання дитини, обговорити необхідність прикорму, при застосуванні пляшечок з сосками або сосок—пустушок — пояснити шкідливість від їх застосування та навчити користуватись альтернативними методами догодовування дитини;
  • при захворюванні дитини — підкреслити важливе значення грудного молока для одужання дитини, ознайомити з правилами грудного вигодовування хворих дітей, навчити користуватися альтернативними методами догодовування дитини (чашечка, ложка, піпетка).

Допомога матері при зниженні секреції молока.

1. З'ясувати причину зниження секреції молока у матері:
оцінити фізичний та емоційний стан матері, стан її здоров'я, оглянути молочні залози; вживання медикаментів, контрацептивних препаратів; шкідливі звички;
з'ясувати відношення жінки та членів її сім'ї до грудного вигодовування; підтримка з боку сім'ї по продовженню грудного вигодовування;
з'ясувати, чи отримує жінка допомогу членів сім'ї у веденні господарства та у догляді за дитиною, режим та харчування жінки;
оцінити фізичний розвиток дитини, стан її здоров'я;
з'ясувати режим та техніку годування дитини (частота та тривалість годувань, нічні годування, тощо)
спостерігати грудне годування та оцінити його;
запитати про допоювання дитини, догодування, застосування штучних імітаторів соска — пляшечки з сосками, соски—пустушки.
2. Формувати впевненість та надавати допомогу:
прийняти нейтральним чином думку матері, не висловлюючи критики і не погоджуючись з нею;
похвалити за все те, що мати робить правильно;
запевнити жінку у її спроможності підвищити лактацію та успішно годувати дитину грудьми (в некритичній формі);
за потреби — запросити для бесіди інших членів сім'ї;
залежно від причини дати доцільну інформацію та надати практичну допомогу:
при перевтомі жінки — обговорити з нею можливість нормалізувати режим (при необхідності залучати до бесіди інших членів сім'ї);
при стресових ситуаціях — надати моральну підтримку та заспокоїти;
при негативному відношенні чоловіка та інших членів сім'ї до грудного вигодовування — провести з ними бесіду;
при захворюванні жінки — надати моральну підтримку та лікувати її;
при порушенні режиму або техніки грудного годування — обговорити з жінкою оптимальний режим годування конкретно для даної дитини і даної сім'ї, пояснити механізм смоктання, навчити правильно прикладати дитину до грудей та впевнитися, що вона може самостійно зробити все правильно;
при зниженні активності смоктання дитини у зв'язку із допоюванням або введенням прикорму — переконати в недоцільності допоювання дитини, обговорити необхідність прикорму, при застосуванні пляшечок з сосками або сосок—пустушок — пояснити шкідливість від їх застосування та навчити користуватись альтернативними методами догодовування дитини;
при "голодному" кризі — пояснити особливості росту дитина протягом 1-го року життя та запропонувати тимчасово збільшити частоту годувань та практикувати зціджування молока після годування дитини.

Рекомендувати до виконання так заходи для відновлення лактації —

  1. Відпочити не менше 48 годин (ніякої важкої роботи, домашніх прибирань, прання, приготування їжі, прийому відвідувачів).
  2. Тимчасово збільшити частоту годувань до 10 — 12 разів на добу (якщо дитина дуже спокійна і витримує інтервали між годуваннями 3—3,5 години, навіть при голодуванні — будити її пропонувати груди кожні 2-2,5 години.
  3. Під час кожного годування давати обидві груди.
  4. Тимчасово ввести нічні годування для стимуляції вироблення пролактину.
  5. Зціджувати молоко після кожного годування.
  6. Практикувати тісний контакт матері та дитини (для новонароджених безпосередньо шкіряний контакт) протягом 6—8 годин;
  7. Використовувати методики розслаблення (масаж, аутотренінг, музикотерапія) для покращення випорожнення молочних залоз.
  8. При необхідності догодовування дитини не використовувати ніяких імітаторів материнського соска, застосовувати альтернативні засоби для догодовування (чашка, ложка, піпетка).
  9. Застосування лактогонних продуктів харчування та фітозборів (відвари, настої та напої з трав та насіння — меліси, тисячолисника, кропу, тміну, анісу, фенхелю, грецьких горіхів, морквяний сік з молоком та тощо).

Соки, настої та напої для збільшення лактації домашнього приготування:

1. Напій з меліси, кропиви, душиці
Трави змішують у рівному співвідношенні. Одну столову ложку суміші заливають 2 склянками окропу і настоюють у термосі 2 години. П'ють по 1/2 склянки 2—3 рази на добу.
2. Настій з насіння кропу
Одну столову ложку насіння кропу заливають склянкою окропу та настоюють у термосі 2 години. Проціджують, п'ють по 1—2 столовій ложці 3—6разів на добу (залежно від переносимості).
3. Настій з анісу
2 чайні ложки насіння заливають склянкою окропу і настоюють 1 годину. Охолоджують і проціджують. П'ють по 2 столові ложки 3рази на добу за півгодини до приймання їжі.
4. Напій з тміну
Для приготування 0,5л напою беруть 10 г насіння тміну, 50 г цукру, сік лимону середньої величини. Тмін заливають водою, варять на малому вогні 5—10хвилин, проціджують, додають цукор та лимонний сік. П'ють по півсклянки 2—3 рази на добу.
5. Горіхове молоко
Ефективний засіб для збільшення секреції та покращення якості молока. Очищені горіхи подрібнюють з цукром до тістоподібної консистенції, масу кладуть у кипляче молоко, розмішують та настоюють протягом 2-х годин. Для приготування однієї порції напою необхідно 0,5л молока, 100 г очищених горіхів, 25 г цукру. Приймають по 1/3 склянки за 20хвилин до кожного годування грудьми.
6. Сік морквяний
Свіжоприготовлений сік п'ють по півсклянки 2—3 рази на добу. Для покращення смакових якостей у морквяний сік можна додавати молоко, мед, фруктово-ягідні соки (1—2 столові ложки на 1 склянку соку).
7. Молочний коктейль з морквяним соком
125 мл молока (просто кваші чи йогурту), 60 мл морквяного соку, Юмл лимонного соку та 15 г цукру. Збивають міксером безпосередньо перед споживанням і п'ють по 1 склянці 2—Зрази на добу. Увечері в коктейль можна добавити замість лимонного соку 1—2 чайні ложки меду (для зняття нервового напруження та хорошого сну).

Іноді хороший результат дає призначення жінці медикаментозних вітамінних та загальноукріплюючих препаратів (апілак, полівітамінні—полімінеральні комплекси, нікотинова кислота, екстракт сухих дріжжів), а також фізіотерапевтичних процедур (УФО на молочні залози, ультразвук, масаж, голкорефлексотерапія). Призначати їх можна в тих випадках, коли жінка знає про їх існування та вірить в ефективність. Але потрібно роз'яснити жінці, що не від використання медикаментів та фізіопроцедур в першу чергу, залежить успішність відновлення лактації, а від ретельного дотримання режимних заходів по відновленню лактації.

Потрібно пояснити жінці, що надмірне вживання рідини не приводить до збільшення секреції молока, оскільки серед матерів існує думка, що цей засіб допомагає підвищити лактацію. При надмірному вживанні рідини кількість молока може дійсно тимчасово збільшитись, але в ньому зменшується вміст нутрієнтів, при цьому збільшується навантаження на материнський організм, яке призводить до подальшого пригнічення лактації.

Особливу групу жінок, по відношенню до яких належить найбільш ретельно дотримуватись принципів підтримки лактації, становлять жінки групи високого ризику порушень лактації. До цієї групи належать жінки з екстрагенітальною та акушерською патологією, ускладненим перебігом пологів та післяпологового періоду, відстроченим початком грудного вигодовування, порушенням стану та захворюваннями дитини в ранньому неонатальному періоді. Для цієї когорти годувальниць дуже важливим є профілактика раннього згасання лактації. Психологічна підтримка повинна бути спрямована на формування сильної стійкої домінанти грудного вигодовування дитини, до підтримки жінки та допомоги їй потрібно залучати всіх членів її сім'ї, заздалегідь навчити методам підвищення лактації.

Коли є необхідність догодовувати дитину, дуже доречно навчити жінку користуватись методом догодовування, яке дає змогу нагодувати дитину і стимулювати секрецію молока у матері. Особливо важливо застосовувати його у випадках, коли дитина відмовляється ссати порожні груди.

Метод полягає у застосуванні зонду. Як правило, застосовують зонд, який використовується в неонатології для зондового годування. Його треба розташувати уздовж молочної залози таким чином, щоб кінець зонду був біля соска. Інший кінець зонду занурюють в ємність, у якій перебуває зціджене грудне молоко або молочна суміш.

Коли дитина захоплює молочну залозу і починає смоктати, молоко за рахунок від'ємного тиску починає потрапляти до рота дитини.

Швидкість витікання залежить від рівня, на якому знаходиться ємність з молоком (якщо її розташувати нижче, молоко буде витікати повільніше; якщо вище — молоко витікає швидше). Швидкість витікання потрібно відрегулювати таким чином, щоб дитина отримувала необхідну кількість молока за 20—25 хвилин. Це буде хорошим стимулом для підвищення секреції молока.

Час, який потрібен для відновлення зменшеної лактації, залежить від багатьох чинників, зокрема:

  • бажання матері годувати дитину своїм молоком;
  • підтримка і допомога чоловіка та членів сім'ї;
  • вік дитини (чим вона менша, тим легше відновлюється лактація);
  • активність дитини при смоктанні;
  • час, який пройшов від початку згасання лактації;
  • ретельність виконання жінкою заходів по підвищенню лактації. Зазвичай, для нормалізації лактації потрібно 3—7 днів.

Релактація — відновлення повністю згаслої лактації. Така ситуація може скластися, наприклад, в таких випадках:

  • при тимчасовому розлученні матері і дитини у зв'язку з її від'їздом, під час якого вона не підтримувала лактацію;
  • дитина перебуває на штучному вигодовуванні, але мати бажає годувати її грудьми;
  • тимчасова хвороба матері, під час якої вона не годувала дитину і не зціджувала молоко;
  • дитині не підходить штучне вигодовування, і є потреба у відновленні грудного вигодовування;
  • мати усиновила дитину і бажає годувати її своїм молоком.

Треба пам'ятати, що процес релактації — більш тривалий та складний, ніж підвищення згасаючої лактації. Але при сильній мотивації з боку жінки та хорошій підтримці з боку сім'ї та медичних працівників він є цілком можливим.

Потрібно інформувати жінок, які з якихось причин втратили лактацію, про можливість її відновлення.

Плач дитини - це єдина можливість її повідомити оточуючих про якийсь дискомфорт (голод, втома, брудні пелюшки тощо). Якщо немовля плаче забагато, це може бути перешкодою для успішного грудного вигодовування через те, що батьки найчастіше зв'язують плач з голодуванням дитини і без вчасної правильної допомоги з боку медичного працівника не можуть розібратися в ситуації, починають догодовувати дитину, що веде до передчасного згасання лактац

Плач дитини і штучного вигодовування дитини. Крім того, якщо немовля багато плаче, це може порушувати взаємозв'язок між матір'ю та дитиною, викликає психологічне напруження в сім'ї, внаслідок негативних емоцій у жінки, може сприяти зниженню у неї лактації.

Тому при звертанні із скаргою на надмірний плач дитини завданням консультанта є розібратися з причиною плачу та надати такій сім'ї кваліфіковану допомогу.

Причини, через які дитина може плакати:

  • почуття голоду у зв'язку з швидким ростом або зменшенням об'єму лактації у матері;
  • дискомфортні відчуття (брудні пелюшки, жарко, холодно);
  • втома дитини у зв'язку із частими відвідуваннями, шумом в кімнаті, переїздом; кишкові коліки;
  • харчування матері;
  • хвороба дитини;
  • надлишок грудного молока.

Як допомогти сім'ї з дитиною, яка багато плаче

Виявити причину плачу дитини:

  • провести бесіду з матір'ю дитини, а при можливості і з іншими членами сім'ї, дізнатися про оточення дитини, умови догляду за нею, відношення членів родини до дитини;
  • настрій матері, її самопочуття, особливості харчування, прийом медикаментів;
  • розпитати про поведінку дитини, характер плачу;
  • оглянути дитину, визначити інтенсивність збільшення маси тіла;
  • розпитати про годування дитини та оцінити годування грудьми.

Треба пам'ятати, що процес релактації — більш тривалий та складний, ніж підвищення згасаючої лактації. Але при сильній мотивації з боку жінки та хорошій підтримці з боку сім'ї та медичних працівників він є цілком можливим.

Потрібно інформувати жінок, які з якихось причин втратили лактацію, про можливість її відновлення.

Плач дитини.

Плач дитини — це єдина можливість її повідомити оточуючих про якийсь дискомфорт (голод, втома, брудні пелюшки тощо). Якщо немовля плаче забагато, це може бути перешкодою для успішного грудного вигодовування через те, що батьки найчастіше зв'язують плач з голодуванням дитини і без вчасної правильної допомоги з боку медичного працівника не можуть розібратися в ситуації, починають догодовувати дитину, що веде до передчасного згасання лактації і штучного вигодовування дитини. Крім того, якщо немовля багато плаче, це може порушувати взаємозв'язок між матір'ю та дитиною, викликає психологічне напруження в сім'ї, внаслідок негативних емоцій у жінки, може сприяти зниженню у неї лактації.

Тому при звертанні із скаргою на надмірний плач дитини завданням консультанта є розібратися з причиною плачу та надати такій сім'ї кваліфіковану допомогу.

Орієнтовна схема підгодовування дітей першого року життя, які перебувають на грудному вигодовуванні.

Продукти і страви підгодовування

Термін введення (місяці)

Об'єм залежно від віку дитини

0-4 міс.

5 міс.

6 міс.

7 міс.

8 міс.

9 міс.

10-12 міс.

Сік (фруктовий, ягідний, овочевий), мл

4,0-5,0

-

5-20

30-50

50-70

50-70

80

100

Фруктове пюре, мл

5,0-5,5

-

5-30

40-50

50-70

50-70

80

90-100

Овочеве пюре, г

5,5-6,0

-

5-30

50-150

150

170

180

200

Молочно-круп'яна або молочно-злакова каша, г

6,0-7,0

-

-

5-50

50-100

150

180

200

7,0-8,0

Кисло-молочні продукти, мл

8,0-9,0

-

-

-

-

5-50

50-150

150-200

Сир, г

6,5-?,5

-

-

5-25

10-30

ЗО

30

50

Яєчний жовток, шт.

7,0-7,5

-

-

-

1/8 - 1/5

1/4

1/4

1/2

М'ясне пюре, г

6,5-7,0

-

-

5-30

30

50

50

50-60

Рибне пюре, г

9,0-10,0

-

-

-

-

-

30-50

50-^

Олія, г

5,5-6,0

-

1-3

3

3

5

5

5

Вершкове масло, г

6,0 -7,0

-

-

1-4

1-4

4

5

5-6

Сухарі, печиво, г

7,5-8,0

-

-

-

3

5

5

10-15

Хліб пшеничний, г

8,0-9,0

-

-

-

-

5

5

10