За інформацією ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України», у 2019 році медики зафіксували 20 випадків хвороби, і 18 із них – лише впродовж жовтня. Інфекцію виявили у і Тернопільській області.

Відтак, тематика переривчастих курсів для лікарів-бактеріологів Тернопільщини сьогодні, 19 листопада, у конференц-залі лабораторного корпусу комунального некомерційного підприємства «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради стосувалася питань лабораторної діагностики дифтерії.

З вітальним словом виступила головний експерт – бактеріолог управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА, лікар-бактеріолог вищої кваліфікаційної категорії Тетяна Барна.

Вона окреслила ряд питань для подальшого обговорення та реагування на ситуації з поширення інфекційних хвороб в області.

Тетяна Барна ознайомила учасників переривчастих курсів з матеріалами семінару «Актуальні питання епідеміологічного нагляду за дифтерією», який відбувся нещодавньо (4 листопада 2019р.) в м.Києві.

У співдоповіді з лікарем-бактеріологом КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» Любою Витвицькою Тетяна Барна деталізувала питання лабораторної діагностики дифтерії та демонстрації збудників дифтерії на селективних поживних середовищах (вивчення тінкторіальних, біохімічних, токсигенних властивостей коринебактерій) в лабораторії.

Йшлося і про організацію лабораторного обстеження хворих з підозрою на дифтерійну інфекцію, в тому числі у позаробочий час, вихідні та святкові дні.

Наголошено на тому, що має бути забезпечено бактеріологічне обстеження хворих чи осіб з підозрою на носійство дифтерії та їх доставка зразків матеріалу до бактеріологічної лабораторії. Усі нетоксигенні штами відсилаються на молекулярно-генетичне дослідження у мікробіологічну референс-лабораторію ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» у м.Київ. Тут необхідно детально заповнювати паспортизацію штаму.

Впродовж заходу актуалізовано нормативні документи МОЗ України з питань лабораторної діагностики дифтерії, а також зовнішній та внутрішній контроль якості бактеріологічних досліджень.

Наприкінці переривчастих курсів, обговорено проблемні питання даної тематики.

Додамо, що захід проведено для лікарів-бактеріологів та лаборантів з бактеріології відповідно до плану основних організаційних заходів управління охорони здоров’я облдержадміністрації на 2019 рік та з метою підвищення фахового рівня медичних працівників.

Довідково: дифтерія — це гостре інфекційне захворювання дихальних шляхів. Збудник дифтерії передається повітряно-крапельним шляхом або через предмети побуту, якими користувався хворий. 

Симптоми хвороби схожі на ангіну – біль у горлі, висока температура, ускладнене дихання і ковтання, збільшення шийних лімфовузлів та осиплість голосу. Втім, особливістю дифтерії є щільний наліт на мигдалинах, аж до утворення плівок, та набряк у горлі, що блокує дихання. Хвороба може також вражати нервову систему, нирки, легені та серце. 

Дифтерія передається повітряно-крапельним шляхом або через предмети побуту. Інкубаційний період триває 3–10 днів. Хвороба підступна тим, що людина може не мати симптомів, але вже заражати інших. 

Лише вакцинація рятує від захворювання дифтерією. За даними CDC,  99% людей, що мають щеплення від дифтерії, не хворіють. Імунізація від усіх хвороб, за даними ВООЗ, запобігає 2-3 млн смертей у світі щороку, а ще 1,5 млн людей можна врятувати, якщо охоплення щепленнями збільшиться. 

До слова, перелік протипоказань щодо вакцинації невеликий.  За світовими стандартами він не включає легкі застуди з температурою до 38,5°С. Вакцинацію не роблять, якщо є високий ризик серйозної реакції, та при станах, коли імунна відповідь на введену вакцину не сформується:

• гостре захворювання, що супроводжується температурою, вищою за 38,5°С;
• серйозна алергічна реакція (анафілактичний шок) на попередню дозу вакцини чи відома алергічна реакція на один із компонентів вакцини (наприклад, на желатин, неоміцин, курячий білок тощо);
• захворювання і стани організму, при яких після введення вакцини імунітет може не сформуватися (наприклад, в умовах хіміотерапії в онкологічних хворих; при вживанні великих доз стероїдних гормонів; при вживанні ліків, що пригнічують імунітет; при СНІДі).