Що таке амбулаторна допомога і як її отримати безкоштовно?
Консультація ендокринолога, офтальмолога, УЗД, біохімія крові та інші аналізи, медична допомога в травмпункті чи денному стаціонарі - все це безоплатно для пацієнта. Все це - тобто консультації, діагностику та лікування без госпіталізації - покриває Програма медичних гарантій у межах пакету “Профілактика, діагностика, спостереження та лікування в амбулаторних умовах”.
У безоплатний пакет амбулаторної допомоги входить:
Консультації лікарів вузької спеціалізації. В тому числі - встановлення або зняття діагнозу, призначення або корекція медикаментозного лікування, динамічне спостереження за пацієнтами із хронічними захворюваннями.
Аналізи - від загально-клінічних та біохімічних до гормональних.
Проведення необхідних інструментальних досліджень на кшталт рентгену, КТ, МРТ, УЗД, ендоскопічних обстежень, електрокардіографії, електроенцефалографії, офтальмологічних досліджень та інших.
Денний стаціонар.
Надання меддопомоги пацієнтам при зверненні до травматологічних пунктів або при зверненні до приймального відділення без подальшої госпіталізації.
Ведення вагітності.
Обов’язкові профілактичні огляди учнів загальноосвітніх навчальних закладів, а також дітей до 6 років.
Оформлення довідок, листків непрацездатності та направлень для проходження медико-соціальної експертизи.
Повний перелік послуг опублікуваний на сайті НСЗУ https://bit.ly/40rJvix п.3.
Щоб отримати амбулаторну допомогу безоплатно пацієнтам потрібно мати направлення: від лікаря, який надає первинну медичну допомогу, або від лікаря-спеціаліста, який надає допомогу в поліклініці.
Далі потрібно обрати будь-який медичний заклад, що уклав договір з НСЗУ за пакетом “Профілактика, діагностика, спостереження та лікування в амбулаторних умовах”, записатись на прийом чи обстеження та отримати послугу. Про можливості закладу надавати конкретну послугу варто заздалегідь уточнити по телефону.
Хоча е-направлення є умовою для отримання багатьох медичних послуг безоплатно, до деяких лікарів можна звернутися без направлення. Зокрема до:
акушера-гінеколога;
психіатра;
нарколога;
стоматолога;
педіатра;
фтизіатра;
лікуючого лікаря, у якого пацієнт або пацієтка із хронічним захворюванням перебуває під наглядом.