Цьогорічна кампанія до Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом проводиться ВООЗ під гаслом "Знайти. Лікувати. Вилікувати кожного"
("Reach, Treat, Cure Everyone").

23 серпня 2005 року оголошено про започаткування створення Коаліції організацій "Зупинимо туберкульоз разом!", яка покликана згуртувати всі сили громадянського суспільства в Україні, що борються проти цієї недуги. Засновниками Коаліції виступили Фундація "Громадський рух "Українці проти туберкульозу", Міжнародна журналістська асоціація "Здоров’я без кордонів", Міжнародна організація "Жіноча громада", Всеукраїнська благодійна організація "Українська Асоціація благодійників".

Коаліція "Зупинимо туберкульоз разом" у своєму зверненні, присвяченому щорічному Дню боротьби із туберкульозом в 2015 році зазначає:

"24 березня 2015 року в Україні, як і в усьому світі, відзначається День боротьби із туберкульозом. За показниками епідемії туберкульозу Україна знаходиться на одному з перших місць в Європейському регіоні. Економічні труднощі, погіршення інфраструктури охорони здоров’я, шкідливі звички (паління, алкоголізм, наркоманія), незбалансоване харчування тощо призвели до погіршення стану здоров’я населення та зниження колективного імунітету до сприйнятливості туберкульозної інфекції.

Через низку політичних і економічних труднощів, руйнацію мережі протитуберкульозних медичних установ і скорочення бюджету на охорону здоров’я система боротьби з туберкульозом перестала справлятися із зростаючим числом хворих на туберкульоз. Епідемічний поріг наступив в Україні у 1995 році і донині тут бурхливо палає епідемія туберкульозу: сьогодні показник захворюваності на туберкульоз у порівнянні із передепідемічним зріс на 63,0%. Якщо на початку епідемії 1 хворий припадав на 2104 українців, то в 2013 році – на 1473, тобто його поширеність в суспільстві зросла майже у 1,5 рази.

Сьогодні проблема туберкульозу вийшла за рамки суто медичної галузі та набула статусу проблеми загальнодержавного значення через невпинне зростання темпів його поширення серед населення України.

Як соціально небезпечна хвороба, туберкульоз за визначенням має чинники та наслідки, що знаходяться в усіх або ж в переважній більшості сфер життєдіяльності українського народу. Ось чому державна політика протидії захворюванню на туберкульоз не може бути успішною, якщо спрямована на долання викликів туберкульозу виключно медичними засобами, не передбачаючи, в основі своїй, комплексний підхід, який сприятиме усуненню докорінних соціально-економічних причин та наслідків поширення в Україні епідемії туберкульозу.

В Україні, нажаль, не сформована ефективна система надання фтизіатричної допомоги населенню, що підтверджується значною кількістю деструктивних форм туберкульозу серед вперше виявлених хворих, високим рівнем поширеності хіміорезистентного туберкульозу та поєднаної патології туберкульоз/ВІЛ-інфекція і спричиняється вкрай низьким рівнем фінансового забезпечення протитуберкульозних заходів з державного та місцевих бюджетів, невідповідністю чинної практики профілактики, виявлення та лікування туберкульозу міжнародним стандартам, відсутністю стовідсоткового контролю за прийомом хворими ліків, поганою обізнаністю населення у питаннях, пов’язаних із протидією захворюванню на туберкульоз тощо.

Фінансування заходів з протидії туберкульозу становить 30,0% від потреби і щороку скорочується. Закупівля медичного обладнання за державний кошт не відбувається взагалі. Протитуберкульозні заклади в Україні характеризуються незадовільною матеріально-технічною базою, їх обладнання морально та фізично застаріле, штати недоукомплектовані. Ефективність лікування в Україні є однією із найгірших серед країн Східної Європи. Одна із причин цього традиційно криється в недостатності уваги держави та її вищих посадових осіб до проблеми туберкульозу.

Потужним чинником різкого зростання резервуару туберкульозу для всієї України, і особливо в південно-східних областях, є ситуація на південному сході України, яка вже призвела до гуманітарної катастрофи, розрухи, тотальної антисанітарії, голоду і вимушеної міграції значних верств населення. Експерти вказують на поширеність передачі туберкульозу в мігрантських громадах, підкреслюючи, що у конфліктних регіонах України, основні лікарські засоби або малодоступні, або не можуть бути доставлені через безперервні бойові дії, умови розміщення хворих на туберкульоз становлять ризик переривання курсу лікування або неадекватного лікування і подальшого вироблення у збудника лікарської стійкості, невдачі лікування або й смерті. Крім того, тисячі незареєстрованих внутрішньо переміщених осіб не мають доступу до медичних послуг.

Тож існуюча епідемічна ситуація щодо туберкульозу завдає непоправної шкоди здоров‘ю та життю українців, є загрозою для національної безпеки України та може стати реальним бар’єром на шляху до вступу України до Європейського Союзу.

Для забезпечення успішності і тривалості заходів боротьби із туберкульозом в Україні важливо створити в країні певну сприятливу для цього суспільно-політичну атмосферу, а отже змінити ставлення як влади, так і самих громадян до проблеми туберкульозу взагалі та сформувати відповідну небезпеці туберкульозу їхню індивідуальну та суспільну поведінку, спрямовану на протидію захворюванню на туберкульоз.

День боротьби із туберкульозом є важливою подією і має в усьому світі велике значення для підвищення рівня обізнаності людей про симптоми цього захворювання, його діагностику та лікування, а також щодо важливості встановлення ефективного контролю за поширенням туберкульозу. У цей день слід використати всі наявні можливості для досягнення значного збільшення виявляємості хворих на туберкульоз за допомогою проведення популярних освітніх програм, підвищення рівня компетентності керівних працівників щодо проблеми туберкульозу в країні для прийняття ними відповідних організаційних заходів і мобілізації громадськості. Указом Президента України від 22 березня 2002 року та за ініціативи Громадського руху "Українці проти туберкульозу" був встановлений Національний Український День боротьби з туберкульозом, який також щороку відзначається 24 березня.

За обставин високої небезпеки цієї особливо небезпечної інфекційної соціальної хвороби, надзвичайно важливого значення набуває принципова позиція Президента України щодо необхідності розробки і застосування ефективної державної політики протидії туберкульозу, захисту прав і інтересів громадян в умовах епідемії.

Всеукраїнська спілка громадських організацій "Коаліція "Зупинимо туберкульоз разом" надіслала Президентові України свої пропозиції щодо плану заходів до Всеукраїнського та Всесвітнього дня боротьби із туберкульозом 24 березня 2015 року. Серед запропонованого: ініціювання проведення Всеукраїнського місячника пропаганди серед населення знань про туберкульоз та його профілактику; активізація процесу реформування державної політики протидії захворюванню на туберкульоз в Україні з урахуванням розробленого Коаліцією проекту Концепції "Національної комплексної стратегії протидії захворюванню на туберкульоз до 2020 року"; звернення Президента України до народу України з нагоди Всеукраїнського дня боротьби із туберкульозом; оголошення 1 серпня – дня смерті видатної української поетеси Лесі Українки (хворіла на туберкульоз) – щорічним "Національним днем вшанування пам’яті жертв туберкульозу" та деякі інші.

Мета заходів – мобілізувати політичну підтримку у впровадженні політики з контролю над туберкульозом, сприяти зміні поведінки та вплинути на знання, сприйняття та досвід особливо у груп населення, що мають уразливість до туберкульозу, поєднати зусилля всіх зацікавлених сторін для підсилення участі громад, щоб забезпечити тривалий характер заходів по боротьбі з туберкульозом в Україні, зменшити рівень стигматизації хворих на туберкульоз в суспільстві.

Цьогорічна кампанія до Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом проводиться ВООЗ під гаслом "Знайти. Лікувати. Вилікувати кожного" ("Reach, Treat, Cure Everyone"). В Україні щороку захворюють декілька десятків тисяч громадян, однак третина з них позбавлені необхідної протитуберкульозної допомоги. Туберкульоз виліковний, однак наші зусилля ще недостатні, щоб знайти, пролікувати і вилікувати всіх хворих на туберкульоз."

Ніхто не повинен залишатися за бортом боротьби проти туберкульозу. Тому в цей день боротьби із туберкульозом повинен прозвучати заклик зробити зусилля з метою знайти всі нові випадки захворювання, провести лікування і вилікувати всіх хворих на туберкульоз, чим прискорити прогрес у напрямку скорочення до нуля випадків смерті, зараження, страждань і стигматизації з причин туберкульозу.

Слід наполегливо розширювати масштаби протитуберкульозних заходів і програм та забезпечити загальний доступ і охоплення, особливо для найбільш уразливих до захворювання на туберкульоз груп населення.

Комунальна установа Тернопільської обласної ради
“Центр здоров’я”