Менінгококова інфекція — інфекційна хвороба, що викликається менінгококом. Джерелом збудника інфекції є хворий чи людина бактеріоносій. Найбільш небезпечний в епідемічному відношенні хворий на менінгококовий назофарингіт.

Як поширюється?

Збудник інфекції передається повітряно-краплинним шляхом із крапельками слизу при кашлі, чханні, розмові. Зараженню сприяють скупченість людей, тісний контакт між ними. Тривалість менінгококоносійства звичайно не перевищує 2 — 3 тижнів, іноді продовжується до 6 тижнів і більше, особливо при наявності хронічного запалення носоглотки. Захворюваність піддається сезонним коливанням: у країнах помірного клімату щорічний підйом захворюваності починається в листопаді - грудні і досягає максимуму в березні-травні. Хворіють частіше діти.

Які клінічні прояви?

Інкубаційний період триває 3 — 7 днів.

Гострий назофарингіт — найбільш часта форма хвороби. Основними симптомами цієї форми є головний біль, відчуття першіння і біль у горлі, заложеність носа, нежить зі скудними слизово-гнійними виділеннями, сухий кашель. Задня стінка глотки гіперемована, набрякла, нерідко з відкладенням слизу, лімфоїдні фолікули гіперплазовані. Відзначаються ін'єкція судин склер і гіперемія слизових ока. У важких випадках спостерігаються запаморочення, іноді блювота, вегетативно-судинна дистонія. Температура тіла підвищується до 37,5 - 38°С, у більш важких випадках і вище, іноді може залишатися нормальною. Тривалість лихоманки, як правило, складає 2 - 3 дні. У ці ж терміни стихають явища назофарингіту. У частині випадків через 2-3 дні від початку хвороби розвивається менінгококцемія чи менінгіт.

Менінгококцемія характеризується бурхливим початком. Протягом декількох годин температура досягає 39 - 41°С, її підйом супроводжується лихоманкою, болями в м'язах і суглобах, головним болем. Шкіра бліда, суха, язик обложений нальотом. Найбільш характерним симптомом є геморагічний висип, що з'являється вже в перший день хвороби, іноді через декілька годин, рідше - через добу. Елементи висипки мають неправильну, часто зірчасту форму, різні розміри (від дрібних точкових крововиливів до великих геморрагій при важкому перебігу хвороби). Великі елементи щільні на дотик і злегка піднімаються над поверхнею шкіри. Висип локалізується переважно на дистальних відділах кінцівок, при важких формах хвороби поширюється на обличчя і тулуб. Нерідко геморагічний висип сполучається з розеольозною чи розеольозно-папульозною висипкою. Іноді відзначається увеїт (запалення судин склери), звичайно однобічний; в окремих випадках можливе запалення судинної оболонки очного яблука, розвиток менінгококового міокардиту, ендокардиту і перикардиту. У частини хворих на менінгококцемію спостерігаються артрити і поліартрити.

Ведучою ознакою в клінічній картині найважчої блискавичної форми менінгококцемії є інфекційно-токсичний шок.

Менінгококовий менінгіт звичайно починається гостро з помірної лихоманки, підйому температури до 38 - 40°С. Загальний стан різко погіршується. Через кілька годин чи на 2-й день з'являється і швидко прогресує головний біль високої інтенсивності, нудота, блювота. З’являється менінгіальна симптоматика - ригідність потиличних м'язів, симптоми Керніга, Брудзинського та ін. з'являються до кінця доби. В осіб літнього віку початок хвороби може бути менш гострим, температура субфебрильна, менінгіальні симптоми з'являються на 3 -4-й день. Розлад свідомості і психічні порушення ( марення, галюцинації, загальмованість, адинамія, сопор і кома) виникають на 2 -4-й день хвороби. На 3 -4-й день хвороби часто приєднується герпетична інфекція: висипання можуть бути рясними і різної локалізації. Їхня поява супроводжується новим підвищенням температури і погіршенням загального стану. При люмбальній пункції цереброспінальна рідина витікає під підвищеним тиском, мутна. Цитоз - 1000 - 15 000 лейкоцитів і більш у 1 мл рідини, у цитограмі переважають нейтрофіли, білок - 0,66-16 %. У деяких випадках при бактеріоскопії цереброспінальної рідини видні збудники, розташовані в нейтрофілах.

Менінгококовий менінгіт у дітей грудного віку має ряд особливостей: він протікає звичайно при слабкій чи повній відсутності менінгіального синдрому на фоні загально токсичних симптомів. Можуть відзначатися вибухання і напруга великого джерельця, загальна гіперестезія.

Профілактичні заходи

При спалахах інфекції рекомендується проводити вологе прибирання з дезинфікуючими розчинами в приміщеннях і заключну дезінфекцію. Особи, що доглядають за хворими, повинні носити марлеві маски.

Специфічна профілактика. Захисний механізм забезпечується капсульними полісахаридами менінгококів груп А та С, які є основою вакцин, що захищають проти цих штамів протягом 5 років. Якщо вакцина проти менінгококів серогруп В і С створена досить давно, то сучасна квадривакцина проти серогруп А, С, Y, W-135 з’явилася нещодавно та рекомендована для осіб з високим ризиком захворювання (наприклад, в Нігерії, Чаді). До цього часу не створена вакцина проти менінгококу серотипу В, тому що їхні полісахариди слабкоімуногенні й не спричиняють утворення антитіл.

Неспецифічна профілактика в осередках інфекції. Лише в 10 % випадків у військових частинах у США вдається встановити джерело менінгококової інфекції. Під час епідемічних спалахів носійство досягає 40–90 %, що підвищує ризик виникнення генералізованих форм інфекції. Вторинні випадки захворювання можуть виникати у терміни від 5 діб до 39 тижнів, однак найнебезпечнішими є перші 30 діб.

Хіміопрофілактика рекомендується при тісних контактах в організованих колективах, не показана школярам, працівникам транспорту. Подібний підхід вимагає 100 %-ного бактеріологічного обстеження за експрес-методиками, що потребує значних фінансових витрат і за своєю сутністю є лікуванням бактеріоносійства.

Значно доступнішим є метод, який застосовувався до останнього часу в Україні: масова хіміопрофілактика в організованих колективах (йдеться, насамперед, про військові колективи). Для профілактики застосовувалися пролонговані препарати пеніциліну - насамперед біцилін-5, тривалість дії якого наближається до одного місяця. В США рекомендують з метою хіміопрофілактики застосовувати рифампіцин по 0,6 г на день протягом 2 діб, однак останнім часом реєструється стійкість менінгокока у 10–27 % випадків, тому альтернативним лікарським засобом є цефтріаксон в дозі 250 мг одноразово внутрішньом’язово. Високоефективним є також ципрофлоксацин в дозі 500 мг одноразово, який створює високу концентрацію в носоглотковому секреті. Цей засіб практично витіснив рифампіцин. Він також цілком безпечний для вагітних, однак не рекомендується дітям.

Встановлено виражений профілактичний ефект при введенні дітям, що були в контакті з хворими менінгококовою інфекцією, гамма-глобуліну в дозі 3 мл, бажано як раніше, але не пізніше 7-го дня після ізоляції хворого.

За епідеміологічними показниками проводиться вакцинація.

Ми бажаємо Вам здоров’я!
Комунальна установа Тернопільської обласної ради
“Центр здоров’я”