Почнемо з класичної ситуації і класичної змії: дача, похід, пікнік, будь-який виїзд на природу. Потрібно пам'ятати про те, що вам може сподобатися територія, вже зайнята до вас плазунами. Причому про це ви дізнаєтеся, лише піднявши камінь, поворушивши в кущах рукою або вирішивши повалятися у високій траві. Треба розуміти, змії намагаються не зв'язуватися з тими, кого не можна з'їсти, хто істотно більший за розмірами.

У більшості випадків вони можуть або зачаїтися, або ретируватися, не привертаючи до себе зайвої уваги. Проте є ситуації, коли та ж європейська гадюка (на фото) буде битися до останньої краплі отрути: ви наступили на змію, у неї тут гніздо, ви зіпсували їй настрій і полювання. Для будь-якого регіону області непорушним залишається правило: якщо ви кудись виїжджаєте з дітьми, спочатку обстежте місцевість.

Гадюки не люблять вологість, вони полюбляють валуни, сухі височини, зарості, де можна заховати гніздо, галявинки, де можна пополювати.

Відрізнити гадюку від неотруйного вужа можна досить просто: гадюка красива. Характерний “диявольський зигзаг” - більш темна ламана лінія на більш світлому фоні. Відтінки бувають різні - зелені, бежеві, навіть блакитні. З чорною гадюкою складніше, її від вужа можна відрізнити за будовою голови (у гадюк вона списоподібна) або за характерними жовтими або білими завушними плямами. Гадюки зазвичай товсті й короткі (у середньому - 1 метр), вужі - більш тонкі й довгі (в середньому - 1,5 метра). Вужі прекрасно плавають і люблять, де помокріше, гадюки, як ми вже з'ясували, ці пристрасті не поділяють.

Як підготуватися до зустрічі? У лісі по можливості носити взуття, що закриває і частину гомілки. Обов’язково придбати довгу палицю і акуратно попередньо ворушити нею кущі або зарості, якщо вам туди дуже потрібно зайти. Придбати екстрактор отрути, на малюнку - два найбільш поширених варіанти пристрою.

Як проінструктувати дітей? Пояснити, що в лісі ми в гостях, отже, потрібно дотримуватися деяких правил господарів - не бігати, стрімголов, не сунути руки в невідомі отвори в землі і деревах, та не ганятися за “довгими шиплячими шнурочками”.

Що робити в разі укусу? Не панікувати. Смертельні випадки після нападу гадюк - явище дуже рідкісне. Згадуємо про екстрактор отрути: з його допомогою в перші 5-10 хвилин після укусу необхідно відсмоктати вміст ранки. Теоретично, це можна робити і ротом, але для цього в ньому не повинно бути карієсу, протезів, стоматиту, пародонтозу та інших стоматологічних захворювань і станів. Постраждалого укладаємо, вкутуємо теплою ковдрою або куртками, даємо тепле солодке питво. Після чого доставляємо в найближчий медичний заклад.

Чого не робити? Не купуйте заздалегідь і не носіть з собою антигадючої сироватки. По-перше, вона вимагає певного режиму зберігання, який в польових умовах ви не зможете забезпечити. По-друге, на введення сироватки може виникнути алергічна реакція у вигляді анафілактичного шоку, у якого летальність в десятки разів вище. І ось з ним на природі ви вже нічого не зробите. Чи накладати джгут! Гадюча отрута відноситься до цитотоксичних, тобто вона руйнує тканини в місці введення. Не потрібно штучно створювати її підвищену концентрацію, нехай ферментні системи всього організму беруть участь у знешкодженні. Не наносіть додаткові пошкодження - розрізи, припікання, алкоголь - все це не тільки не допомагає, але й дуже сильно шкодить.

Бережіть себе! Ми бажаємо Вам здоров’я!

Комунальна установа Тернопільської обласної ради
“Центр здоров’я”