Бджолиний мед - один з складних природних продуктів, у складі якого виявлено більше чотирьохсот різних компонентів. Бджолиний мед – ні з чим не зрівняний за харчовим та цілющими властивостями продукт, це справжнє диво природи, її великодушний дарунок. Він вміщує більшість елементів таблиці Менделєєва, насичений амінокислотами і багатьма іншими біологічно активними сполуками, незмінний продукт харчування. Слід зазначити, що хімічний склад меду непостійний і залежить від виду медоносних рослин, з яких зібраний нектар; грунту, на якому вони виростають; погодних і кліматичних умов; часу, що пройшов від збору нектару до витягання меду із стільників; термінів зберігання меду. Проте основні групи речовин у складі меду постійні. Середні значення основних складових меду (% у перерахунку на безводний залишок) приведені нижче:

• глюкоза 44,3
• фруктоза 41,2
• сахароза 2,2
• зольні елементи 2,58
• вода 18,2

Ще в стародавні часи Авіцена досить широко застосовував у своїй лікарській практиці мед і віск. У його книзі "Канон лікарської науки" є багато рецептів, до складу яких входить мед. Авіцена вважав, що людям після 45 років треба систематично вживати мед. Особливо з товченими ядрами горіхів, які містять багато жирів. Це йому належить вислів: "Якщо хочеш зберегти молодість, обов'язково їж мед".

У міфології Стародавньої Індії бджоли займали виключно почесне місце. Досить сказати, що головний індійський бог Вішна зображувався у вигляді бджоли, яка відпочиває у чаші квітки лотоса. У стародавній індійській медичній книзі "Аюрведа" ("Книга життя") говориться, що подовжити життя людини можна тільки еліксирами та дієтою, до складу якої входять мед і молоко. Відомий індійський лікувальний засіб "альтерація", що зберігає молодість і забезпечує приємне самопочуття людини, готується переважно з меду.

Цілительниця Євпраксія-Зоя — дочка великого князя Мстислава Володимировича і онука Володимира Мономаха у своєму трактаті, "Алімма" ("Мазі"), розділі "Гігієна харчування" велику увагу приділила застосуванню меду.

У науковій літературі описаний випадок, коли в одній з єгипетських пірамід був виявлений збережений труп дитини, поміщений у посудину з медом. Древні єгиптяни, як виявилося, нерідко використовували властивості меду консервувати, при бальзамуванні трупів фараонів і членів їхніх родин.

Корисні властивості меду.

Вони обумовлені біологічною природою меду і його складним хімічним складом. До основних властивостей меду відносять кристалізацію, бродіння, гігроскопічність теплоємність, теплопровідність, електропровідність, в'язкість, щільність, оптичну активність, тиксотропію і ін. Крім того, він володіє бактерицидними, лікувальними і дієтичними властивостями.

Лікувальні властивості меду.

Бджолиний мед з давніх часів застосовували з лікувальною метою багато народів. У старовинних росіянах рукописних лікарських порадниках є немало рецептів, до складу яких входить мед. В даний час лікувальні властивості меду почали вивчатися більш поглиблено, і накопичений матеріал дає право поставити мед в ряд найбільш активнодіючих природних ліків. Проте слід враховувати, що мед в основному засіб неспецифічної терапії, нормалізуючий фізіологічні функції організму, тому його необхідно рекомендувати при комплексному лікуванні різних захворювань.

Використання меду як ефективного лікарського засобу ґрунтується на багатьох його властивостях, зокрема антибактеріальній, бактерицидній, протизапальній і протиалергічній дії. Лікувальному ефекту меду сприяють склад сахарів, мінеральні речовини, мікроелементи, вітаміни, ферменти, біологічно активні речовини. Мед використовують як загальнозміцнюючий, тонізуючий, відновлюючий сили засіб. Його застосовують для лікування ран і опіків, при захворюваннях серцево-судинної системи, нирок, печінки жовчних шляхів, шлунково-кишкового тракту.

Мед добре пом'якшує шкіру, підвищує її тонус, усуває сухість і лущення, завдяки чому він широко використовується в косметиці. Для лікувальної мети мед рекомендується в основному приймати розчиненим, оскільки у такому вигляді полегшується проникнення його складових частин в кров'яне русло, а потім в клітки і тканини організму. При призначенні лікування медом потрібні строго індивідуальний підхід до кожного хворого, підбір відповідного виду меду і його строга індивідуальність дозувань щоб уникнути несприятливої дії великої кількості легкозасвоюваних вуглеводів на вегетативну нервову систему і загальний обмін речовин.

При використанні в їжу мед швидко засвоюється організмом (засвоюваність меду складає 97-98 %) і сприяє кращому травленню. Крім того, мед містить велику кількість ароматичних речовин, які покращують смакові якості різних продуктів при додаванні в них меду.

Мед - концентрований високоживильний продукт. Основні живильні речовин меду - вуглеводи, білки, мінеральні речовини, вітаміни, ферменти і ін. При розщеплюванні глюкози і фруктози виділяється велика кількість енергії, необхідної для життєвих процесів організму. 100 г меду забезпечують 1/10 добовій потребі дорослої людини в енергії; 1/25 - в міді і цинку, 1/15 -в калії, залозі, марганці, 1/4 - в кобальті; 1/25 - у вітаміні В (пантотеновій кислоті) і С, 1/5 - у вітаміні В6 і біофлавоноїдах. Поживність меду дуже висока і складає близько 1379Дж на 100 г продукту. По поживності він дорівнює пшеничному хлібу, баранині, в'яленій яловичині, телячій печінці, білій рибі і ін. Живильна цінність 200 г меду рівна 450 г риб'ячого жиру, або 180 г вершкового масла, або 8 апельсинам, або 240 горіховим ядерцям, або 350 г подрібненого м'яса.

Хімічний склад меду змінюється і залежить від того, з яких квітів, в якій місцевості і в яку пору року він зібраний. Залежно від того, з яких рослин зібраний нектар, мед набуває тих або інших цілющих властивостей.

Кристалізація меду.

Це природний процес переходу меду з одного фізичного стану в інше без зміни його цінних якостей. Залежно від розміру кристалів мед буває салоподібний (кристали невиразні неозброєним оком), дрібнозернистій (зростки кристалів видно простим оком, але вони менше 0,5 мм), грубозернистий (зростки кристалів більше 0,5 мм) консистенції. Кристалізація меду в значній мірі залежить від співвідношення основних компонентів бджолиного меду - глюкози, фруктози і води, що становлять 90-95% загальної маси. Кристалізується глюкоза, а фруктоза, вода і водорозчинні речовини складають міжкристалічну рідину. Чим більше в меді фруктози і води, тим він повільніше кристалізується. При змісті глюкози менше 30% мед не кристалізується. Кристалізацію меду прискорюють сахароза і мелецитоза, мальтоза затримує цей процес. Останні цукри, що містяться в меді в незначних кількостях, не роблять істотного впливу на цей процес.

Протизапальні властивості меду.

Навіть у сприятливих для розвитку мікроорганізмів умовах і при тривалому зберіганні зрілий мед не пліснявіє і зберігає високі живильні і смакові якості. На відміну від меду багато продуктів набувають неприємного запаху, смаку і зовнішнього вигляду в результаті швидкого зростання і розвитку спор цвілевих грибів при відповідній температурі і вологості.

Консервуючі властивості меду.

Властивості меду консервувати продукти харчування і зберігати їх довгий час відомі давно. Стародавні греки і римляни застосовували мед для консервації свіжого м'яса, яке не змінювало свого природного смаку протягом чотирьох років. У Єгипті і Стародавній Греції його використовували для бальзамування. Сам мед при правильному зберіганні може не псуватися протягом тисячоліть, зберігаючи при цьому свої якості і смакові властивості. Мед оберігає від псування соки рослин, квіти, плоди і інші продукти. Вершкове масло, покрите медом, не псується протягом півроку. Залиті медом риба, нирки, печінка і інші тваринні продукти зберігають свіжість при кімнатній температурі протягом чотирьох років, тоді як залиті сумішшю глюкози і фруктози у фізіологічному розчині починають загнивати на 5-8-й день. Біологічно активні речовини меду, що обумовлюють його консервуючі властивості, переходять в мед як з рослин (нектару і квіткового пилку), так і з організму бджіл (виділень спеціальних залоз).

Застереження:

мед – біологічно активний продукт, і використовувати його треба обережно.

Косметичні засоби на основі меду корисні далеко не для всіх. Перша небезпека – алергія на мед, яка зустрічається в 0,4 % людей. Якщо у вас надчутливість до меду, то використовувати його в косметичних цілях, не порадившись з фахівцем, у жодному випадку не можна. Відмовитися від косметичної продукції на основі меду доведеться і тим, хто страждає розширенням судин на обличчі, при так званих "зірочках", а також при таких захворюваннях, як бронхіальна астма, цукровий діабет і сердечна недостатність.

Мед необхідно споживати маленькими дозами, щоб насолоджуватись його ароматом і смаком, а через 15-20 хв. після споживання випити міцного ромашкового чаю. Так само необхідно споживати мед перед сніданком і через дві години після вечері. Якщо є можливість, то і за півгодини перед обідом. Для отримання максимального лікувального ефекту, мед необхідно як можна довше затримувати в ротовій порожнині, для засвоювання його через слизову оболонку. Мед треба цінувати, цінувати набагато більше ніж цінують знавці хороші виноградні вина. Рекомендована денна норма споживання меду 100-150 гр. Мед добре засвоюється з фруктами, овочами, з молоком і молокопродуктами. Ідеальний щоденний сніданок – каша з медом і маслом, сир з медом чи канапка з небілим хлібом, маслом, сиром та медом.

Мед найкраще купувати у пасічників, яких ви знаєте, людей грамотних, фахівців у бджільництві. Треба знати місце розташування пасіки, мед з якої вам пропонують.

Розпушений шар на поверхні меду (ніби біла піна) або ж мармурові, білі плями у закристалізованому меді біля бічних стінок посуди виникають через фасування рідкого меду з герметизацією – пухирці повітря виходять на поверхню, а частина їх концентрується біля стінок. Це ознака високоякісного меду, який фасували без пастеризації (розігрівання).

Комунальна установа Тернопільської обласної
ради “Центр здоров’я”