Останній спалах холери в Україні зареєстрований в 2011 році в м.Маріуполь Донецької області. За період спалаху зареєстровано 33 випадки захворювання на холеру та 24 випадки вібріоносійства. Цей спалах був викликаний токсигенними штамами вібріонів, занесеними з іншої країни. Дві третини хворих несвоєчасно звертались за допомогою, що значно ускладнювало заходи з ліквідації спалаху. Холера в Маріуполі набула затяжного характеру, і спалах тривав майже три місяці.

Епідемічна ситуація з холери на Тернопільщині залишається благополучною протягом багатьох років. За 2013 та поточний періоді 2014 років серед населення міста не було зареєстровано випадків (підозри) захворювання людей на холеру.

З метою недопущення завезення, виникнення і розповсюдження на території області холери, забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення спеціалістами Держсанепід служби області здійснюється постійний епіднагляд за захворюваністю населення на гострі кишкові інфекції, можливістю заносу холери з інших країн, проводяться моніторингові дослідження середовища життєдіяльності людини. Щорічно двічі на місяць досліджуються проби води відкритих водоймищ в місцях масового рекреаційного водокористування та води водопровідних станцій на наявність патогенних холерних вібріонів.

Історична довідка.

Холера відома з давніх часів. До 1817 р. холера була ендемічною хворобою для країн Південно-Східної Азії (у районах Гангу і Брахмапутри). З 1817 до 1926 рр. спостерігається вихід холери за межі ендемічних вогнищ з розвитком пандемій, що супроводжуються спустошливими епідеміями хвороби майже на всіх континентах. Значні епідемії холери з високою летальністю спостерігалися в XIXст. в багатьох регіонах Росії.

Збудник холери був відкритий Е. Недзвецьким в 1872 р., але не був виділений в чистій культурі. У 1883 р. Р. Кох докладно вивчив, описав збудника хвороби, виділив у чистій культурі класичний холерний вібріон і обгрунтував водний шлях поширення інфекції. У1906 р. Ф. Готшліхт на карантинній станції Ель-Тор (на Синаї) виділив ще один тип вібріона - вібріон Ель-Тор.

Шість послідовних пандемій забрали життя мільйонів людей на всіх континентах. Сьома пандемія почалася в 1961 р. в Південній Азії та поширилася на Африку (1971) і на Америку (1991). Під час сьомої пандемії холери в ВООЗ надійшли повідомлення з 117 країн світу про 1 713 057 випадків захворювання на холеру. У СРСР з 1965 до 1989 рр. з 11 республік повідомили про 10 733 випадки холери. Захворюваність на холеру відзначалася й у наступні роки.

В даний час хвороба є ендемічною у багатьох країнах. З 2004 до 2010 рр. заданими ВООЗ відзначалися спалахи холери в Нігерії, Сенегалі, Афганістані, Нігерії, Західній Африці, Південному Судані, Анголі, Іраку, Зімбабве, Центральній Африці, Пакистані. Найбільш масштабна епідемія за останній час відбулася на Гаїті. Згідно із заявою Міністерства охорони здоров'я Гаїті, зробленої 16 лютого 2011 р., кількість жертв епідемії становила 4549 осіб, інфіковано 231 070 осіб. Перший офіційно зареєстрований випадок зараження холерою в сусідніх з Гаїті країнах було зареєстровано в Домініканській республіці, в яку незадовго до цього приїхав громадянин Гаїті. Кількома днями пізніше в Домінікані було зареєстровано вже 335 випадків зараження, 27 з яких закінчилися госпіталізацією. На початку 2011 року з'явилася інформація проте, що 21 венесуелець, що повернулися додому з Домініканської республіки, інфікований холерою. Через 1 місяць у Венесуелі було зареєстровано вже близько 500 випадків зараження. Цей факт разом з високим відсотком смертності дозволив епідеміологам дійти висновку, що населенню планети загрожує перша в XXI столітті пандемія холери.

Холера залишається глобальною загрозою для суспільної охорони здоров'я і одним з основних показників відсутності соціального розвитку. Останнім часом відзначається, що повторні прояви холери пов'язані з постійним зростанням чисельності уразливих груп населення, які живуть в антисанітарних умовах.

Кількість випадків захворювання на холеру, що повідомляється в ВООЗ, продовжує зростати. Так, за період 2004-2008 рр. захворюваність зросла на 24% порівняно з періодом 2000-2004 рр. Тільки у 2008 році в 56 країнах зареєстровано 190130 випадків захворювання, у тому числі 5143 загиблих. Багато випадків захворювання залишаються неврахованими через обмежені можливості систем епідеміологічного нагляду та побоювань щодо санкцій на торгівлю і поїздки. Істинна поширеність хвороби щорічно оцінюється в 3-5 млн. випадків захворюванняі 100-120 тисяч випадків смерті.

Виникнення більшості епідемій чітко пов'язано з водним фактором, однак поширенню хвороби в побутових умовах сприяє також пряме забруднення їжі інфікованими фекаліями.

Холера поширюється з більшою легкістю, ніж інші кишкові інфекції. Цьому сприяє масивне виділення збудника з випорожненнями і блювотними масами, що не мають запаху і забарвлення, в результаті чого в оточуючих зникає природна гидливість і прагнення швидко очистити забруднені предмети. У результаті створюються умови для потрапляння холерних вібріонів в їжу і воду.

Епідеміологія

Низький санітарний рівень є основною причиною зараження холерою в умовах розміщення, виробничої діяльності, водопостачання та харчування людей, посилює активність механізмів та шляхів передачі кишкових інфекцій. Розміри епідемічного спалаху визначаються широтою користування інфікованими джерелами води, а також ступенем їх забруднення каналізаційними скидами. Особливо великі епідемії спостерігаються при подачі населенню незнезараженої води за допомогою водопроводу і при аваріях в мережі внаслідок перепаду тиску і підсмоктування в труби ґрунтових вод. Не виключаються побутові та харчові епідемії.

У зовнішньому середовищі, зокрема на харчових продуктах, вібріони виживають 2-5 днів; на овочах, що зрощуються на відкритому грунті, при сонячному світлі вібріони гинуть через 8 годин. Можливе також зараження через вживання риби, раків, креветок, устриць, виловлених у забруднених водоймах, а продукти не зазнали належної термічної обробки. Дуже довго вібріони виживають у відкритих водоймах, в які стікають каналізаційні, банно-пральні води з середньою температурою води вище +17°С.

Масивне фекальне забруднення вододжерел, вживання значної кількості інфікованої води людьми, які мають цілий ряд соматичних захворювань, що знижують резистентність організму до кишкових інфекцій, сприяють розвитку змішаних інфекцій - холери в поєднанні з шигельозом, амебіазом, вірусним гепатитом, тифо-паратифозними та іншими захворюваннями.

Холeра, заходи профілактики

Холера (від chole — жовч і rheo — течу) — антропонозне інфекційне захворювання, викликане холерними вібріонами, їхніми токсинами, що проникають через рот у травний тракт здорової сприйнятливої людини, супроводжуване зневодненням організму.

Захворювання починається гостро. Хвороба супроводжується проносом (випорожнення приймають вигляд "рисового відвару") без болю у животі, а також блювотою, характеризується швидким зневодненням організму.Джерелом інфекції є людина, хвора на холеру та бацилоносії. В її розповсюдженні велику роль відіграють мухи. Інкубаційний період триває від 1 до 6 діб (частіше2 – 3 доби).

Зараження холерою відбувається в результаті проникнення холерних вібріонів через рот переважно з інфікованою водою або з харчовими продуктами, через руки забрудненні виділеннями хворого. На харчових продуктах збудник холери може зберігатися від 2 до 5 діб, на помідорах і кавунах під дією прямих сонячних променів збудник зберігається до 8 годин, довгий час (декілька тижнів) – у водоймах.

Дії при спалаху хвороби

Відразу після виявлення спалаху хвороби стратегія втручання має бути спрямована на:

• зниження смертності шляхом забезпечення швидкого доступу до лікування; обмеження поширення хвороби шляхом забезпечення безпечної води, належної санітарії та санітарної освіти;
• поліпшення гігієни;
• обробку продуктів харчування.

Забезпечення безпечної води та санітарії є значною проблемою, але це залишається вирішальним чинником у зменшенні захворювання на холеру.

На сьогодні жодна країна не вимагає для в'їзду на її територію свідоцтво про протихолерну вакцинацію. Наявний досвід свідчить проте, що карантинні заходи і заборони на переміщення людей і товарів не є необхідними. Окремі випадки холери, що пов'язують з імпортованими харчовими продуктами, мали відношення до харчових продуктів. Отже, накладення обмежень на імпорт харчових продуктів, вироблених відповідно до належної практики виробництва, на підставі одного лише факту, що вданій країні холера є епідемічною або ендемічною хворобою, необґрунтовано.

Країнам, що межують з районами, охопленими холерою, настійно рекомендується посилити епідеміологічний нагляд за хворобою та національну готовність до швидкого виявлення спалахів холери та прийняття відповідних заходів у випадку міжнародного поширення цієї хвороби.

Крім того, особам, що здійснюють поїздки, необхідно надавати інформацію про потенційну небезпеку і симптоми холери, запобіжні заходи, яких необхідно дотримуватися, і про те, коли і куди необхідно повідомляти про випадки захворювання.

Профілактика

З метою запобігти занесенню холерної інфекції з інших країн слід здійснювати систему спеціальних карантинних заходів на кордоні, у морських і повітряних портах. Про виявлених хворих на холеру медичні працівники повинні в установленому порядку негайно повідомляти вищестоящі органи охорони здоров'я.

В разі появи у певній місцевості випадків захворювання на холеру всіх хворих, а окремо від них і осіб, що були з ними в тісному контакті, негайно ізолюють у холерний госпіталь та ізолятор. У вогнищі здійснюють дезінфекцію, проводять подвірні обходи для виявлення хворих, посилюють санітарний контроль за водопостачанням і харчовими продуктами, обов'язково хлорують воду для пиття. Осіб, які мали контакт із хворими на холеру, ізолюють на б днів; за цей час уних три рази беруть випорожнення для бактеріологічного дослідження на холерні вібріони. Якщо серед них виявляють хворих на холеру, строк карантину подовжують ще на 6 днів, здійснюють дезінфекцію, хворого госпіталізують в інфекційний госпіталь, а у решти 2~3 рази досліджують випорожнення на холерні вібріони.

Для осіб, що видужують після хвороби, умовою виписування є повне клінічне видужання, а також три негативні результати досліджень випорожнень на холерні вібріони, які роблять на 6-й, 7-й і 8-й дні після припинення проносу. Якщо немає змоги провести бактеріологічні дослідження, виписувати з стаціонару можна лише через 14 днів після зникнення клінічних симптомів.

З метою попередження занесення інфекції з ендемічних вогнищ слід дотримуватися санітарно-гігієнічних заходів: знезараження води, миття рук, термічна обробка їжі, знезараження місць загального користування тощо. Необхідним є раннє виявлення, ізоляція та лікування хворих та вібріононосіїв.

За рекомендаціями ВООЗ в районах, де холера є ендемічним захворювання, а також у районах, де існує небезпека виникнення спалахів хвороби, необхідно проводити імунізацію. Вакцини надають короткочасний захист на той час, поки приймаються довготривалі заходи щодо поліпшення якості води та рівня санітарії.

Ми бажаємо Вам здоров’я!

Комунальна установа Тернопільської обласної ради
“ Центру здоров’я”