Як повідомляє Т.Ф. ТАТАРЧУК , д.мед.н., професор, член-кор. НАМН України, заступник директора з наукової роботи, завідувачка відділення ендокринологічної гінекології Інституту педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України зміна демографічної ситуації в економічно розвинутих країнах у другій половині XX ст. призвела до збільшення в популяції частки жінок старшої вікової групи. У даний час ці країни стоять перед серйозною соціальною і медичною проблемою – інверсією вікової піраміди. З кожним роком збільшується число жінок, які вступають у період менопаузи. Так, за даними ВООЗ, 10% усього населення земної кулі становлять жінки в клімактеричному періоді. З одного боку, це пов`язано зі збільшенням тривалості життя, з іншого – з раннім настанням клімактеричного періоду.

Жінка понад третину свого життя знаходиться в стані дефіциту жіночих статевих гормонів. Відповідно питання якості життя в цей період стає дуже актуальним. У зв’язку зі збільшенням в нашій країні пенсійного віку для жінок на 5 років (до 60 років) питання профілактики і лікування клімактеричних розладів набуває особливої важливості. Крім того, тяжкі наслідки клімактеричних розладів у цьому віці погіршують якість життя жінки, впливають на ступінь працездатності, професійні та інтелектуальні можливості .

Не дивлячись на те, що клімактерій не є захворюванням, він зумовлює порушення ендокринної рівноваги в організмі, що у свою чергу призводить до виникнення таких неприємних симптомів, як приливи, роздратованість, дисомнія, урогенітальні розлади, а також підвищує ризик розвитку остеопорозу та серцево-судинних захворювань (ССЗ). Усі ці дані свідчать про необхідність розробки цілої низки медико-соціальних заходів щодо захисту здоров’я, збереження працездатності і достойної якості життя жінок у пери- та пост-менопаузальному періодах .

Однак, на жаль, при появі вищезгаданих симптомів жінки перехідного віку порівняно рідко звертаються по допомогу до гінеколога і все частіше стають пацієнтками лікарів інших спеціальностей. У зв’язку з цим роль естрогенного дефіциту в патофізіології системних змін при зазначених станах не завжди враховується належною мірою, що відображається на ефективності лікувальних заходів. Указані обставини диктують необхідність поширення відповідної інформації серед лікарів різного профілю, які певним чином мають справу з проблемами патології жінок перехідного віку.

Визначення показань та вибір методу лікування клімактеричного синдрому (КС) здійснює лікар-гінеколог, а координуючу роль у забезпеченні профілактичних і лікувальних потреб пацієнток, а також узгодження рекомендацій різних спеціалістів повинен виконувати сімейний лікар, оскільки саме він є первинною ланкою при зверненні за медичною допомогою.

Надання первинної допомоги, лікування пацієнток на ранніх стадіях, координація діяльності вузьких фахівців, залучених до допомоги пацієнту, забезпечення безперервності надання медичної допомоги на тривалий час, організація необхідних оздоровчих та лікувальних заходів – це завдання лікарів загальної практики сімейної медицини .

Climax (клімактерій, клімакс, клімактеричний період) у перекладі з грецької означає сходи. Клімакс починається із завершення періоду репродуктивної активності, а всі етапи її згасання – сходинки, за якими здійснюється перехід до старості. Це фізіологічний перехідний період у житті жінки від репродуктивної фази, що характеризується регулярними овуляторними циклами, до періоду згасання, а згодом і припинення менструальної та дітородної функцій. Протягом цього тривалого процесу відбувається поступове виснаження фолікулярного апарату яєчників, зниження їх функціональної активності, зміна гормональних взаємовідносин, розвиток гіпоестрогенії, ановуляції, результатом чого є настання менопаузи.

Розвиток клімактеричного синдрому зумовлюють як ендогенні, так і екзогенні чинники. До ендогенних чинників відносять вік, гормональні, гінекологічні та екстрагенітальні ендокринні порушення, ожиріння, хронічні соматичні захворювання, спадковість. Екзогенними є соціально-економічні, стресові, поведінкові чинники тощо. Завдання сучасного лікаря – поліпшення якості життя цього вікового контингенту пацієнток і продовження їх фізичного та інтелектуального довголіття.

Післярепродуктивний період життя жінки має відповідні стадії: менопаузальний перехід, пери- і постменопаузу.

Фізіологічний перебіг пременопуази спостерігається приблизно у 50% жінок. При цьому порушення менструальної функції проявляється в поступовому збільшенні інтервалів між менструаціями до 40-90 днів і більше аж до менопаузи. Рідше спостерігаються мізерні менструації, що характеризуються поступовим зменшенням кількості крові до повного припинення кров’яних виділень.

Ми бажаємо Вам здоров’я!

Комунальна установа Тернопільської обласної ради “Центр здоров’я”
за матеріалами конференції
“Міждисциплінарні аспекти в клініці внутрішніх хвороб”