За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) в 2002 році в світі налічувалось 161 млн. чоловік з порушенням зору, серед яких 37 млн. були сліпими та потребували професійно-технічної та соціальної підтримки. Кількість таких хворих має тенденцію до зростання. Сьогодні в світі вже налічується 45 млн. сліпих людей, а в 2020 році прогнозуэться, що їх буде вже понад 76 млн. чоловік.

Серед причин сліпоти згідно з результатами епідеміологічних досліджень практично у всіх регіонах світу друге місце займає глаукома, що підкреслює її соціальну значущість як одного з самих інвалідизуючих захворювань. За результатами досліджень ймовірність настання сліпоти на одне око через 20 років після виникнення захворювання і початку лікування складає 27%, а на обидва ока - 9%.

Прогнозується, що в 2020 році кількість хворих на глаукому буде складати до 78 млн чоловік. Приріст хворих на глаукому складає приблизно 20 млн чоловік протягом 10 років. Найбільша кількість хворих буде спостерігатись в Європі (21, 1% - 23,9% від світових показників ). В Європі на глаукому припадає 12% всіх випадків сліпоти. В світі, за деякими даними, вже налічуються до 12,3 млн пацієнтів, сліпих внаслідок глаукоми, з них кожний другий - сліпий внаслідок первинної відкритокутової глаукоми (ПВКГ)

Динаміка захворюваності на глаукому в Україні характеризується аналогічними тенденціями та є невтішною. За період з 2001 по 2006 роки зростання показника поширеності глаукоми складає 30,7%, захворюваності - 29,8%, чисельності диспансерної групи - 33,96%. В структурі первинної інвалідності по зору глаукома за три роки перемістилась з четвертої рейтингової позиції на другу і складає 17,2% від усієї чисельності вперше визнаних інвалідами. При цьому необхідно підкреслити, що це переважно інваліди 1 та 2 груп, що відображається на вартості лікування.

В літературі глаукома визначається як гетерогенна група захворювань, що характеризується прогредієнтним перебігом, розвитком оптичної нейропатії, поступовим порушенням поля зору, які найчастіше пов'язані з підвищенням внутрішньоочного тиску (ВОТ). При цьому зір падає аж до повної незворотної сліпоти, приводячи пацієнта до інвалідності. Оскільки перебіг захворювання на початкових стадіях, як правило, має безсимптомний характер, за даними ВООЗ 50% хворих в розвинених країнах та 90% - у країнах, що розвиваються, не підозрюють про наявність у них недуга, не отримують лікування та не спостерігаються у лікарів.

Така ситуація обумовлює необхідність розробки нових методів вирішення проблеми - організаційних, діагностичних та лікувальних. Своєчасна діагностика глаукоми залежить від правильних організаційних методів, які включають формування груп ризику, достатнє технічне забезпечення клінік, високу кваліфікацію лікаря. З іншого боку ефективність діагностики та лікування глаукоми не в останню чергу залежить від обізнанності пацієнта з існуючою у нього проблемою, зацікавленністю пацієнта у співпраці з лікарем, дотримання ним наданих рекомендацій.

Зрозуміло, що глаукома відноситься до "дорогих" захворювань, оскільки має хронічний тривалий перебіг, потребує постійного динамічного лікувально-діагностичного спостереження. Отже з метою запобігання інвалідності внаслідок глаукоми актуальним питанням є не тільки удосконалення профілактичних, діагностично-лікувальних заходів, але й підвищення обізнанності населення щодо суті захворювання, методів профілактики та раннього виявлення цього тяжкого недуга

У зв’язку з вищезазначеним Всесвітня Глаукомна Асоціація (WGA), членом якої є Україна, та Всесвітня Асоціація паціентів, що мають глаукому (WGPA) виступили з ініціативою про проведення 6 березня 2008 року Всесвітнього дня боротьби з глаукомою.

Підтримуючи цю ініціативу, 6 березня 2008 року в Україні оголошено днем боротьби зі сліпотою внаслідок глаукоми.

Серед всіх офтальмологічних захворювань глаукома є найпідступнішою. Як правило, людина непомітно та поступово втрачає зір аж до повної сліпоти. Відновити зір в такому разі не можливо.

Кількість хворих на глаукому у світі збільшується за кожні 10 років приблизно на 20 млн. Така тенденція характерна і для України. За останні 5 років (з 2001-2006) захворюваність та поширеність глаукоми зросла в середньому на 30%.

Що таке глаукома? Чому вона виникає ? Чи можна запобігти цьому захворюванню? Як боротися з нею?

По-перше, глаукома це хронічне захворювання, тобто виникає поступово, непомітно для людини та має тривалий перебіг. Як правило, пацієнти звертаються до лікаря, коли вже зір значно втрачений. Але існує ряд симптомів, на які варто звернути увагу, та при їх наявності, терміново звернутись до лікаря: "літаючі мушки" перед очима, райдужні кола навколо джерела світла при погляді на нього, затуманювання зору, часта зміна окулярів.

Як правило, людина втрачає зір при глаукомі внаслідок загибелі зорового нерву (атрофії), основною причиною якої є підвищення внутрішньоочного тиску. Ось чому так важливо всім особам старше 40 років один раз на рік контролювати рівень внутрішньоочного тиску, а при наявності захворювання - частіше. А якщо у людини в роду були випадки глаукоми та є супутня судинна патологія - цукровий діабет, схильність до вазоспазмів, мігрені тощо - то вона безперечно відноситься до, так званої, групи ризику, та повинна бути під пильним наглядом лікаря-офтальмолога.

Звичайно, діагностика глаукоми комплексна, непроста та потребує, окрім кваліфікації лікаря та технічного забезпечення, готовності та бажання пацієнта до співпраці. Для встановлення діагнозу необхідно перевірити зір, поле зору (на початку захворювання, або лише при підозрі на нього - комп'ютерними методами), стан зорового нерва (традиційним оглядом - офтальмоскопією та комп'ютерними методами), виміряти рівень тиску в оці. При необхідності лікар запропонує ще додаткові методи обстеження, які допоможуть своєчасно поставити діагноз.

Якщо діагноз встановлено, то треба усвідомлювати, що ви повинні бути під пильним, постійним наглядом спеціаліста та чітко дотримуватись його рекоменлацій. Хоча глаукома і відноситься до прогресуючих захворювань, раннє її виявлення та своєчасне лікування дозволяє зберегти зір протягом тривалого часу. А лікувати глаукому можна як медикаментозними засобами (краплі, уколи, таблетки), так і лазером та хірургічними методами. Важливо щоб пацієнти пам'ятали, що зниження підвищеного тиску в оці - це лише перший крок до збереження зору. Необхідно двічі на рік проходити курси лікування, направленного на покращення кровобігу нерву, його захист.

Ще одна небезпека криється в тому, що в разі нормалізації внутрішньоочного тиску, пацієнти призупиняють застосування рекомендованих препаратів, змінюють режим лікування без узгодження з лікарем. А це приводить до ще більшого прогресування глаукоми та прискорення зниження зору.

Ми бажаємо Вам здоров’я! Бережіть зір!!!!

Комунальна установа Тернопільської обласної ради
“Центр здоров’я”