Коронавірусна інфекція – хвороба людей і тварин (ссавців і птахів), яку спричиняють віруси з родини коронавірусів, що поділяються на 4 роди. Епідемічні штами вірусів віднесено до двох родів – Alphacoronavirus і Betacoronavirus. Їхній генóм представлений одноланцюговою РНК. Нуклеокапсид оточений білковою мембраною і ліпідною зовнішньою оболонкою з численними шипоподібними відростками (під електронним мікроскопом вони нагадують корону).

Коронавіруси здатні вражати органи дихання, травний канал і нервову систему. Первинна репродукція вірусу відбувається в слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів і далі може поширюватися на нижні відділи, спричиняючи розвиток трахеобронхіту і пневмонії. У більшості хворих людей коронавірусна інфекція перебігає легко і проявляється помірною гарячкою, болем у горлі, кашлем; рідше – важко, призводячи до пневмонії різного ступеня тяжкості та, щонайгірше, до летальних наслідків.

Патогенні для тварин коронавіруси вперше були описані в 1930 році. Через 30 років два штами були визнані патогенними для людини. У 2002–2003 роках у Китаї коронавіруси спричинили епідемію тяжкого гострого респіраторного синдрому (ТГРС, SARS). Уважають, що його збудник, SARS-CoV, є похідним від коронавірусів кажанів. Тоді було зареєстровано 8096 хворих. Загальна летальність склала майже 10 % (переважно особи старшої вікової групи – понад 60 років). У 2012–2014 роках у Саудівській Аравії і сусідніх країнах мав місце епідемічний спалах так званого респіраторного синдрому Близького Сходу (MERS), спричинений вірусом MERS-CoV, що генетично близький до коронавірусів верблюдів. Тоді було зареєстровано 699 лабораторно підтверджених випадків у людей, померло 34,5 %.

У листопаді 2019 року в Китаї було діагностовано перший випадок нової коронавірусної інфекції, збудник якої отримав назву SARS-CoV-2, а хвороба – COVID-19. Геном цього вірусу на 79,5 % збігається з геномом вірусу SARS-CoV і на 96 % з геномом коронавірусу кажанів. У зв’язку з цим вважають, що новий коронавірус потрапив до людей саме від кажанів. Передача від людини до людини відбувається за допомогою аерозольного і контактного механізмів. На поверхні пластику чи металу він може зберігатися до 3 діб, а на дерев’яній – до 4 годин. Експерименти з білкового моделювання цього коронавірусу показали, що його білок S специфічно зв’язується з білком ACE2 людських клітин, тобто останній є рецептором нового збудника і допомагає йому проникнути в клітину. Вірус може спричиняти як легкі, так і тяжкі форми інфекції з такими симптомами та синдромами, як гарячка, кашель, пневмонія, діарея, дихальна й ниркова недостатності.

Епіцентр нової епідемії виник у м. Ухань (КНР), в якому нараховують понад 11 млн жителів. У наступні місяці епідемія поширилася на всі провінції Китаю, згодом – на 140 країн світу. Перший випадок нової коронавірусної інфекції в Україні зафіксовано 02.03.2020 року (м. Чернівці). 11.03.2020 року ВООЗ офіційно визнала наявність пандемії COVID-19 у світі й закликала уряди уражених країн запровадити загальнодержавні карантинні заходи. У світі на ранок 02.04.2020 року зареєстровано понад 937 тис. випадків COVID-19, з них більше ніж 47 тис. – летальні; в Україні на 04.04.2020 року – 1096 випадків, з них 23 – летальні. В Тернопільській області станом на 4 квітня поточного року виявлено 135 хворих, з них 2 померли.

Інкубаційний період триває 2–14 діб. Основні клінічні симптоми такі:

- гарячка,
- кашель (переважно сухий),

 - біль у горлі,
- втома,
- задишка (ускладнене дихання).

Крім того, хворі можуть скаржитися на закладеність носа, біль у голові та м’язах, озноб, зрідка на нудоту, блювання, пронос. На 3–5-ту добу може приєднатися запалення легень. Для важкої пневмонії характерні часте дихання (>30 за 1 хв) і виражена дихальна недостатність. Її прогресування може ускладнитися гострим респіраторним дистрес-синдромом, сепсисом і септичним шоком. Летальність коливається приблизно від 2,3 % (Китай) до 10 % (Італія). За даними китайських лікарів, у 80 % випадків COVID-19 має легкий перебіг, у 15 % – тяжкий, у 5 % – дуже тяжкий, тобто небезпечний для життя (легенева недостатність, септичний шок, поліорганна патологія). Найтяжче COVID-19 переносять хворі з діабетом, серцево-судинними проблемами, зокрема з високою гіпертонією, з хронічними захворюваннями органів дихання (ХОЗЛ, бронхіальна астма, легеневий туберкульоз), цереброваскулярними, онкологічними проблемами. Найлегше хворіють діти, найважче – літні люди. Чоловіки мають більший ризик померти від COVID-19, ніж жінки.

Запідозрити COVID-19 можна на підставі відповідних епідеміологічних і клінічних даних. До уваги береться факт перебування пацієнта протягом останніх 14 днів до захворювання в країнах або регіонах підвищеного ризику або спілкування з людьми, які мали гарячку та респіраторні симптоми. Крім наведених вище клінічних ознак, підозрілими на коронавірусну інфекцію треба вважати характерні дані комп'ютерної томографії легень : множинні затемнення, що нагадують матові скельця, та інфільтрати обох легень й ущільнення легеневої тканини.

Для лабораторного підтвердження діагнозу використовують:

- полімеразну ланцюгову реакцію на виявлення нуклеїнової кислоти коронавірусу в матеріалі від хворого (золотий стандарт),
- швидкий тест на виявлення антитіл до коронавірусу в крові за допомогою імунохроматографічного методу (позитивний результат здатен фіксуватися на 5-6-й день від початку захворювання).
 Від хворих і контактних осіб на дослідження забирають мазки з носо- і ротоглотки, мокротиння, ендотрахеальний аспірат, кров, сечу, кал. У плані диференційної діагностики застосовують тест-системи для виявлення вірусів грипу та інших гострих респіраторних вірусних інфекцій, симптоми яких подібні до COVID-19.

Хворі та контактні особи підлягають негайній ізоляції. Місцем лікування хворих осіб повинні бути мельцерівські бокси з ізольованою вентиляцією, герметичні бокси зі зниженим тиском, бокси інтенсивної терапії виділених місцевою владою лікувальних закладів. Медичний персонал користується засобами індивідуального захисту 1-3-го рівнів залежно від виду роботи (хірургічна шапочка, маска або медичний респіратор, або захисний респіраторний девайс, що покриває все обличчя, робочий костюм, одноразовий захисний костюм, одноразові захисні рукавиці, захисні окуляри).

Раннє лікування може знизити частоту важких і критичних форм захворювання та пом’якшити їх перебіг. Для цього пропонують протималярійні гідроксихлорохін або хлорохін, комбінований препарат від ВІЛ-інфекції лопінавір / ритонавір, протигрипозний озельтамівір, противірусні препарати широкого спектру дії ремдесивір, нуклекс, протефлазид та ін. Однак ефективність цих препаратів поки що не доведено, оскільки їх не досліджено за критеріями доказової медицини як ліків від COVID-19. Тому призначають зазвичай патогенетичну і симптоматичну терапію відповідно з клінічними показаннями. При гострому респіраторному дистрес-синдромі – тоцилізумаб і метилпреднізолон. У разі приєднання вторинних бактерійних і опортуністичних інфекцій – антибіотики та інші хіміопрепарати. При гіпоксемії здійснюють оксигенотерапію і штучну вентиляцію легень. Ізоляцію перехворілих припиняють після отримання двох негативних результатів дослідження мазків з носоглотки на РНК коронавірусу.

З метою профілактики інфікування й поширення коронавірусу ВООЗ рекомендує вживати такі заходи: мити руки з милом (не менше 30 с) і обробляти їх спиртовим антисептиком, не торкатися очей, носа й рота брудними руками, застосовувати медичні маски, уникати споживання сирих або недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження, оминати людні місця. У разі підозри в себе коронавірусної інфекції МОЗ радить невідкладно звернутися до свого сімейного лікаря або на «гарячу лінію». В умовах пандемії багато країн, в тому числі Україна, запровадили карантин з відповідним комплексом протиепідемічних і профілактичних заходів (закриття держаних кордонів, шкіл, дитячих закладів, бібліотек, театрів та інших закладів культури, магазинів, за винятком аптек і продовольчих магазинів, скорочення громадського транспорту, заборона зібрань тощо). Специфічної профілактики на сьогодні ще немає, проте науковці інтенсивно займаються створенням вакцини.

Михайло Андрейчин, академік НАМН України,

завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією,

шкірними та венеричними хворобами ТНМУ ім.І.Я.Горбачевського МОЗ України, професор