29 серпня 2017 року, на 64 – му році життя перестало битися серце чудової людини, професіонала своєї справи, головного лікаря Тернопільського обласного шкірно – венерологічного диспансеру Олександра Івановича Хари.

Вислювлюємо співчуття рідним та друзям... Вічна йому пам'ять...

 Олександр Іванович Хара (нар. 20 лютого 1953, м. Берестечко, нині Горохівського району Волинської області) - лікар, кандидат медичних наук(1989 р.), доцент (2005 р.),Заслужений лікар України (1998 р.), громадський діяч. Віце-президент Асоціації дерматовенерологів і косметологів України (2000 р.), голова Тернопільського осередку цієї організації (2000 р.), член-кореспондент інженерної академії України (2005 р.), Закінчив Тернопільський державний медичний інститут (1977 р.). У 1980-1981 рр.- служив військовим лікарем в Афганістані, учасник бойових дій в Афганістані, підполковник медичної служби. Працював у районній лікарні в м. Острог Рівненської області завідувачем дерматовенерологічного відділу та заступником головного лікаря. Від 1982 - у м. Тернопіль - асистент кафедри дерматовенерології Тернопільського державного медичного інституту, від 1983 був головним лікарем Тернопільського обласного комунального клінічного шкірно- венерологічного диспансеру. Член редакційних рад фахових журналів та збірників, бюро обласної організації Товариства сприяння обороні Україні, очолював спілку ветеранів Афганістану в Тернополі. Стараннями Олександра Хари у 2005 році на будівлі диспансеру встановлено на попереднє місце 120-річний кам'яний хрест, що височів тут до 1945 році.

Опублікував у пресі власні поезії. Автор близько 120 наукових публікацій, низки методичних рекомендацій та раціоналізаторських пропозицій, в т. числі:

1. Організація дерматовенерологічної допомоги. Тернопіль, 1998 р.

2. Стандарти діагностики сифілісу в офтальмологічній практиці. Тернопіль, 2000 р.

3. Стандарти діагностики гонореї, трихомоніазу, уреа (міко)плазмозу, хламідіозу та герпесвірусної інфекції в акушерсько-гінекологічній практиці. Тернопіль, 2008 р.

4. Регіональні поетапні стандарти надання дерматовенерологічної допомоги. Тернопіль, 2005 р.

5. Економічні заходи управління венерологічною допомогою. К. 1998 р.

Проходив післядипломну підготовку в Фінляндії, США та Росії. Був учасником фахових форумів в Казахстані, Узбекистані, Росії, Чехії, Франції, Швеції, Німеччині, Італії, Португалії, Литві, Південній Кореї. Вперше в Україні заснував безкоштовний анонімний венерологічний кабінет для молоді та соціально – незахищених осіб, котрий пізніше був трансформований в «Клініку, дружню до молоді». У 1995 році був призначений експертом Всесвітньої організації охорони здоров’я з питань ВІЛ – інфції. В лікувальній роботі надавав особливу увагу допомозі хворим з невиліковними хворобами шкіри та органною патологією. Був одружений, дружина Марія - професор кафедри патологічної фізіології ТДМУ.

Виховав двох дітей: доньку та сина.

За плідну медичну роботу та діяльність в галузі милосердя був вув відзначений :

• орденами:
•  Богдана Хмельницького 3-го ступеня (2003 р.);
•  Преподобного Агапія Печерського 3-го ступеня (2005 р., УПЦ);
• Грамотами:
• Президії ВР СРСР;
• Міністерства освіти України;
• 11 нагородами Афганістану, Куби і Німеччини;
• іншими вітчизняними й закордонними нагороди.

Олександру Івановичу завжди була притаманна незмінна принциповість в обстоюванні інтересів дерматологічної служби області, доброзичливість і особиста скромність. Завдяки своїм людським та професійним якостям О. І.Хара мав високий авторитет серед колег, пацієнтів та дерматологічної спільноти України.